| Статистика |
Онлайн всего: 9 Гостей: 9 Пользователей: 0 |
|
 | |  |
|
В разделе материалов: 24
Показано материалов: 1-10 |
Страницы: 1 2 3 » |
|
Були собі чоловік та жінка, і дуже їм хотілося мати
донечку. День і ніч благали вони долю, щоб послала їм хоч крихітну
дівчинку. Нарешті знайшлася в них дочка - гарненька, як сонечко, тільки
така дрібненька, що її навіть назвали Просинкою. |
|
Якось зібрався один селянин на ймення Гаспар повернути панові борг. Прийшов він до пана додому та й питає у служниці:
- Чи пан дома?
- А де ж іще? Сидить снідає зі своїми приятелями. |
|
Ну, слухайте.
Жив колись багатий чоловiк, i було у нього три доньки. От
заманулося йому дiзнатися, чи справдi вони його люблять. I запитує вiн
старшу доньку:
– Скажи, як ти мене любиш, донечко? |
|
Колись-то на півночі Англії жив могутній чаклун. Він володів усіма
мовами, які тільки були, і знав усі таємниці світу. А ще мав грубезну
книжку із залізними застібками на палітурках. Книжка лежала у нього в
покоях, прикута до ніжки стола, а стіл був міцно прибитий до підлоги.
Перш ніж читати книжку, чаклун одмикав її залізним ключем, якого завжди
носив із собою. |
|
Колись давно-давно жив бідний хлопець Ма
Лян. Ще змалку мріяв він про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не
було за що купити пензлик. Якось ішов Ма Лян повз школу і побачив, що
вчитель малює картину. Не витримав хлопець, зайшов у школу, щоб
попросити у вчителя пензлик на деякий час. |
|
Життя в селі було спокійне і безпечне, аж до поки несподiвано звiдкiлясь
прийшов страшний велетень Корморан і поселився неподалiк, у печерi над
самою дорогою. Був вiн голодний i злий. Щоранку виходив на дорогу i
хапав кожного, хто йому трапиться: i людину, i барана, i гусака, і
порося, i пса. Жителi села так боялись що самi приносили йому курей i
свиней. Від того Корморан розтовстiв, як копиця сiна. Вiн уже перестав
виходити на дорогу; валявся увесь день у печерi. І жив би велетень
Корморан тисячу рокiв i донинi, , якби не хлопчик, котрого звали Джек. |
|
Давним-давно жили в глушині Шотландії двоє братів. Жили вони в дуже
відокремленому місці, за багато миль від найближчого села, і
прислужувала їм стара куховарка. Окрім них трьох, в будинку не було ні
душі, якщо не рахувати старого кота та мисливських собак. |
|
Зустрілися якось і потоваришували шакал
та верблюд. Такими друзями стали, що,
здавалося, й водою їх не розіллєш. І от
одного разу, коли вони, гуляли понад річкою,
шакал каже верблюдові: |
|
Один ткач мав двох жінок і від кожної - по
доньці. Першу звали Щаслива, а другу -
Нещаслива. Ткач більше любив старшу жінку
та її доньку Щасливу. Обидві вони
байдикували, тільки те й робили, що спали та
їли. А Нещаслива з матір'ю варили обід,
прибирали в хаті, сукали пряжу; Щаслива та
її мати давали їм трохи рису, присмачуючи цю
вечерю гіркими докорами. |
|
Колись давно жив один старий лорд. Мешкав він у
розкішному замку на березі моря, але почувався дуже самотнім, бо не мав
жодної близької людини. У залах і покоях не чути було молодих голосів,
не лунав веселий сміх. Годинами ходив старий лорд по вимощеній кам'яними
плитами галереї або сидів біля вікна й дивився на похмуре море. Була у
нього маленька онука, але він ні разу не бачив її. |
| |
| |  |
|
|
