| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В разделе материалов: 40
Показано материалов: 1-10 |
Страницы: 1 2 3 4 » |
 У ветхому курені на березі річки жили собі старий і стара. Перебивалися
сяк-так: старий рибу в річці ловив, а стара ту рибу варила чи смажила.
Як не щастило зловити нічого, то й голодні сиділи.
А в річці жила золота рибина—царівна водяна. Якось став старий тягти
сіть — і чує, що йадто важко йде вона. Певно, чимало риби попалося. |
 Жив на світі купець, і було в нього двоє синів. Коли купець помер,
молодший син почав гуляти, веселитися, гроші батькові розтринькувати. А
старшому братові те не подобалось. «Так він усе добро за вітром
пустить,— думав він.— Ні дружини, ні дітей у нього немає, а я людина
сімейна, статечна. Якщо й далі так буде, доведеться мені з торбою по
світу йти... Краще відділюся від нього, поки не пізно». |
 Жила колись край села бідна вдова з
сином, якого звали Баочжу. Коли синові
виповнилося десять років, мати віддала його в найми до
поміщика. Із раннього ранку до пізнього вечора хлопчик пас худобу,
прибирав у дворі, виполював бур'яни на полі. Не було йому спочинку від
світання до смеркання, а
поміщикові все здавалося мало, він ладен був і на ніч придумати своєму
наймитові роботу. |
 Колись давно жили в одній хаті два брати.
Старший брат був багатим і жадібним, а молодший — бідним. Старший
зневажав молодшого й ніколи не давав йому навіть шматочка хліба.
Якось
навесні настав час сіяти рис. Старший брат засіяв величезне поле, а в
молодшого не було зерна, щоб засіяти й малесенький клаптик землі. Тоді
молодший брат попросив старшого: |
 Колись у далеку давнину жила бідна жінка.
Мала вона двох синів. Щоранку парубки ходили на полювання. Впольовану
дичину продавали на базарі. Так і жили.
Якось сини пішли на полювання
та не повернулися. Бідолашна мати чекала на них до самої ночі, а тоді
подалася до старої відьми, яка мешкала поблизу їхнього села. |
 В одному селі жив бідний тесля. У нього
була дружина — чесна та працьовита жінка. Працювали вони все своє життя,
проте не мали жодних статків. Одного дня каже теслі дружина:
— Іди, бідолашний, шукати щастя в далеких землях. Може, хоч там вдасться тобі заробити, щоб ми більше не жили в злиднях. |
 Колись жив один чоловік, що заробляв собі на хліб тим, що приносив воду з річки
до будинку свого роботодавця.
У хазяїна будинку було велике
господарство, і йому було потрібно багато води для поливання садів навколо його
будинку, готування їжі й купання.
І той чоловік приносив воду на
коромислі, з обох кінців якого висіли глиняні глечики. Уранці він виходив із
порожніми глечиками й повертався з наповненими, і так повторювалося по кілька
разів на день. |
 Цариця країни Кунтали бавилася зі своїм маленьким сином, а цар сидів осторонь і
дивився на це зворушливе видовище. Дитинча аж заходилося дзвінким веселим
сміхом.
— Глянь, його личко схоже на повний місяць! — не стримуючи
захоплення, звернулася цариця до царя.
— Атож, він справжнісінький ясний
місяць,— визнав цар. — А коли сміється, то ніби все довкола аж розквітає.
|
 У лісовому краю жив шакал на ймення Чандарава. Одного разу від лютого голоду він
забився у місто. З усіх сторін збіглися голодні пси і, голосно гавкаючи,
кинулися на нього. Нещадно покусаний, рятуючи життя, шакал шмигнув у дім маляра,
а там ускочив у велику бочку із синьою фарбою. Звідти він виліз геть синій. Пси,
що чекали на нього під дверима дому, навіть не впізнали його, і пофарбований
шакал спокійно побіг до рідного лісу. |
 Молодий хлопець Жан, щоб заробити на хліб, найнявся якось до багатія
пасти худобу. А через три роки вирішив піти з ферми і попросив хазяїна
сплатити йому зароблене. Хазяїн вийняв з гаманця і дав Жанові три ліарди. Жан попрощався і пішов куди очі дивляться. |
| |
| |  |
|
|
