| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В категории материалов: 37
Показано материалов: 1-10 |
Страницы: 1 2 3 4 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
 Десь
за річкою, за лугом, за низеньким перелазом жили собі старенькі дідусь з
бабусею. Нікого на білому світі вони не мали — ні дітей, ні внуків, ні
правнуків. Навіть корівки чи кізочки у них не було. У дідуся був півник,
в бабусі — курочка.
|
 Був лис Микита. Хвалився він, що дуже
хитрий, що може все, що захоче, зробити, посеред дня піде на ярмарок і
вкраде курку. І спробував він так зробити. |
 Жили собі котик і півник. Котик ходив у ліс по дрова, а півник їсти варив. Іде котик з дому та й наказує: |
 Десь за горами, за лісами, не знати в якій державі жив раз один цар.
Старий уже був. Держава велика, а наслідника нема. Тільки одна донька.
Підросла дівка, вже на одданні, і цар почав думати, як би дочку
видати заміж, зняти клопіт із старечих плечей: керувати на старість
державою — то не легка справа! |
 Був собі бідний чоловік, не мав звідки жити, бо не було в нього ні
землі, ні худоби. Пішов якось він у ліс лико дерти. А чорт угледів.
Приходить до нього й питає:
|
 Унадивсь колись давним-давно один страшний змій десь у якусь слободу людей їсти та й виїв чисто всіх, зостався один тільки дід.
— Ну,— каже змій,— завтра тобою поснідаю.
А через ту слободу ішов один бідний хлопець та й зайшов до того діда, проситься ночувати. |
 Була собі мати й мала дві дочки: одну рідну, а другу
пасербицю. Свою ж вона любила, а на пасербицю й дивитися не могла, і все
через те, що Марушка була краща за її Голену. Марушка не здогадувалась
про свою красу й не знала, чого мати так сердиться, ледве на неї
погляне. |
 Зосталися три брати сиротами - ні батька,
ні неньки. І дома нема нічого – ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони
всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла.
- Куди це ви, дітки, йдете? |
 Колись був у Києві князь, і була в нього
дочка, така розумна та гарна, що й сказати не можна. І був тоді коло
Києва змій, і щороку кияни йому данину давали: або парубка молодого, або
дівчину. |
Був собі на світі бідний селянин і мав він двох синів. Один парубок як парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може.
Якось у жнива пішли всі в поле, зостався слабий сам у хаті. Коли це
приходить старець із білою бородою і просить чогось напитися. |
| |
| |  |
|
|
