| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В разделе материалов: 40
Показано материалов: 11-20 |
Страницы: « 1 2 3 4 » |
 — Діти мої,— мовив старий батько до шістьох синів, які зібралися
навколо нього після вечері,— ви знаєте, що я небагатий. Війни — це
людське лихо — зовсім розорили мене. Від колишніх достатків лишився
тільки старий замок та дрібні угіддя, які нас ще так-сяк годують. Та
бачу я, що незабаром ми не зможемо прожити на ті гроші. |
 У Броссельянському лісі стояла хатина, і жило в ній троє братів. Були
вони бідні, не мали ні батька, ні матері і працювали від світання до
смерку, щоб заробити на хліб. Вони палили деревню на вугілля, а вугілля
продавали.
Якось увечері, коли вони напалили повну піч вугілля, Жан, старший брат, сказав |
 Жила собі на світі дівчинка Орсан. Не мала вона ні батька, ні матері.
Збирала сирітка в лісі ягоди, гриби та квіти, продавала багатіям — тим і
заробляла собі на хліб.
Якось восени, заблукавши в хащах, Орсан наступила на чарівну траву. |
 Був собі на світі добрий дроворуб. Щоранку йшов він у ліс і до
пізнього вечора рубав там дрова. Мав він трьох дочок-красунь. Щодня
котрась із них приносила батькові обід — казанок гарячої юшки. |
 У хижці на
березі моря жив молодий рибалка на ім’я Бай Шан. Якось юнак упіймав маленьке
черепашеня, але пожалів його і відпустив назад у море. Раптом біля човна Бай
Шана з’явилася небаченої краси дівчина й сказала:
— Я дочка
морського царя й хочу нагородити тебе за добре серце. |
|
В одному великому будинку жив кіт, а в будинку було багато мишей. Кіт
ловив мишей, їв їх і жив привільно. Пройшло багато часу, кіт постарів, і
важко йому стало ловити мишей. Думав він, думав, як бути, і, нарешті,
придумав. Скликав мишей і говорить: |
|
Були собі чоловік та жінка, і дуже їм хотілося мати
донечку. День і ніч благали вони долю, щоб послала їм хоч крихітну
дівчинку. Нарешті знайшлася в них дочка - гарненька, як сонечко, тільки
така дрібненька, що її навіть назвали Просинкою. |
|
Якось зібрався один селянин на ймення Гаспар повернути панові борг. Прийшов він до пана додому та й питає у служниці:
- Чи пан дома?
- А де ж іще? Сидить снідає зі своїми приятелями. |
|
Ну, слухайте.
Жив колись багатий чоловiк, i було у нього три доньки. От
заманулося йому дiзнатися, чи справдi вони його люблять. I запитує вiн
старшу доньку:
– Скажи, як ти мене любиш, донечко? |
|
Колись-то на півночі Англії жив могутній чаклун. Він володів усіма
мовами, які тільки були, і знав усі таємниці світу. А ще мав грубезну
книжку із залізними застібками на палітурках. Книжка лежала у нього в
покоях, прикута до ніжки стола, а стіл був міцно прибитий до підлоги.
Перш ніж читати книжку, чаклун одмикав її залізним ключем, якого завжди
носив із собою. |
| |
| |  |
|
|
