| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В категории материалов: 7
Показано материалов: 1-7 |
|
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
 Жила колись край села бідна вдова з
сином, якого звали Баочжу. Коли синові
виповнилося десять років, мати віддала його в найми до
поміщика. Із раннього ранку до пізнього вечора хлопчик пас худобу,
прибирав у дворі, виполював бур'яни на полі. Не було йому спочинку від
світання до смеркання, а
поміщикові все здавалося мало, він ладен був і на ніч придумати своєму
наймитові роботу. |
 Колись давно жили в одній хаті два брати.
Старший брат був багатим і жадібним, а молодший — бідним. Старший
зневажав молодшого й ніколи не давав йому навіть шматочка хліба.
Якось
навесні настав час сіяти рис. Старший брат засіяв величезне поле, а в
молодшого не було зерна, щоб засіяти й малесенький клаптик землі. Тоді
молодший брат попросив старшого: |
 У хижці на
березі моря жив молодий рибалка на ім’я Бай Шан. Якось юнак упіймав маленьке
черепашеня, але пожалів його і відпустив назад у море. Раптом біля човна Бай
Шана з’явилася небаченої краси дівчина й сказала:
— Я дочка
морського царя й хочу нагородити тебе за добре серце. |
|
Колись давно-давно жив бідний хлопець Ма
Лян. Ще змалку мріяв він про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не
було за що купити пензлик. Якось ішов Ма Лян повз школу і побачив, що
вчитель малює картину. Не витримав хлопець, зайшов у школу, щоб
попросити у вчителя пензлик на деякий час. |
 Захотілося якось лісовій горлиці погуляти. Йде вона
стежкою поміж деревами, а назустріч їй рогата сова з великим вузлом на спині.
- Куди це ти зібралась, сестрице? - питає горлиця.
-Та от вирішила в інше місце переселитись,- відповіла сова,- - хоч на
західній околиці лісу дупло в мене було затишне, і мишей та жаб там
удосталь.
- То навіщо ж переселятись? |
 Жила колись у селі дівчинка, яку звали Лі Жуй. Батько в неї помер, коли вона була
зовсім маленька. От і залишилася вона вдвох з матір'ю. Жили дуже бідно, але
дівчинка із самого малечку привчилася до роботи.
Спочатку допомагала вдома матері, а коли трохи підросла, почала щодня ходити в
гори: збирала хмиз, носила його на базар, а на вторговані гроші купляла рис та деякі інші харчі. Так вони й жили. |
 Жили колись у селі Пінцзивай мати з сином. Власної землі у них не було
ні клаптика, тому мати щодня ходила в ліс по хмиз,--тим і заробляла на
їжу, а син пас громадську худобу.
Панмянь, так звали хлопця, ріс дуже жвавим. Він цілими днями то каміння
піднімав, то по деревах лазив, то стрибав. Від таких ігор та вправ тіло
у хлопця стало м'язистим, міцним. Зчинять, бувало, бики бійку,
зійдуться лобами, зчепляться рогами, а Панмянь підбіжить до них, однією
рукою візьметься за ріг одного, а другою — другого і порозкидає
врізнобіч, аж роги у них погнуться. |
| |
| |  |
|
|
