| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В категории материалов: 10
Показано материалов: 1-10 |
|
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
 Молодий хлопець Жан, щоб заробити на хліб, найнявся якось до багатія
пасти худобу. А через три роки вирішив піти з ферми і попросив хазяїна
сплатити йому зароблене. Хазяїн вийняв з гаманця і дав Жанові три ліарди. Жан попрощався і пішов куди очі дивляться. |
 — Діти мої,— мовив старий батько до шістьох синів, які зібралися
навколо нього після вечері,— ви знаєте, що я небагатий. Війни — це
людське лихо — зовсім розорили мене. Від колишніх достатків лишився
тільки старий замок та дрібні угіддя, які нас ще так-сяк годують. Та
бачу я, що незабаром ми не зможемо прожити на ті гроші. |
 У Броссельянському лісі стояла хатина, і жило в ній троє братів. Були
вони бідні, не мали ні батька, ні матері і працювали від світання до
смерку, щоб заробити на хліб. Вони палили деревню на вугілля, а вугілля
продавали.
Якось увечері, коли вони напалили повну піч вугілля, Жан, старший брат, сказав |
 Жила собі на світі дівчинка Орсан. Не мала вона ні батька, ні матері.
Збирала сирітка в лісі ягоди, гриби та квіти, продавала багатіям — тим і
заробляла собі на хліб.
Якось восени, заблукавши в хащах, Орсан наступила на чарівну траву. |
 Був собі на світі добрий дроворуб. Щоранку йшов він у ліс і до
пізнього вечора рубав там дрова. Мав він трьох дочок-красунь. Щодня
котрась із них приносила батькові обід — казанок гарячої юшки. |
|
Були собі чоловік та жінка, і дуже їм хотілося мати
донечку. День і ніч благали вони долю, щоб послала їм хоч крихітну
дівчинку. Нарешті знайшлася в них дочка - гарненька, як сонечко, тільки
така дрібненька, що її навіть назвали Просинкою. |
|
Якось зібрався один селянин на ймення Гаспар повернути панові борг. Прийшов він до пана додому та й питає у служниці:
- Чи пан дома?
- А де ж іще? Сидить снідає зі своїми приятелями. |
|
Якось вовк йшов по лісу і наступив на равлика.
В ті часи тваринні ще уміли говорити як люди. Ось равлик йому і сказав:
- Який ти злий, вовк! Навіщо топчеш ногами слабких? І чим гордишся?
Захочу, так побіжу швидше тебе. Давай поб'ємося об заставу, що ти і
твої приятелі вовки захекаєтеся, наздоганяючи мене.
- Це тебе-то не наздогнати, убогий? |
|
Колись давно був в нашому селі старий півень. Любив він водити своїх
курей у ліс та в поле.
Якось півень грібся в землі під деревом і
знайшов гаманець, повний золотих та срібних монет. Схопив півень
гаманець і мерщій з ним додому! Ніг під собою від щастя не чує, співа
на все горло.
А в селі жив один багатій на ім'я д'Арглан. Побачив
радісного півня, підійшов до нього та й каже:
— Ану покажи мені свій
гаманець! Схопив гаманець та й гайда з ним додому. |
|
Одного разу Вовк пішов гуляти.
Дорогою він знайшов шматок сала. На той
час Вовк не був голодним; він обнюхав сало, помацав його лапою й
сказав:
– Я б тебе, напевно, з'їв, та дуже вже ти солоне.
Залишив Вовк
сало і пішов далі. Коли йому схотілося їсти, він вже нічого не знайшов.
"Ну й дурень же я,– подумав він,– от, якби ж то я вчасно здогадався
з'їсти той шмат сала! Але тепер вже цього не повернеш.” |
| |
| |  |
|
|
