| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В категории материалов: 9
Показано материалов: 1-9 |
|
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
 На другий день після змагань у цілому
Багдаді всі тільки й говорили що про
вродливого й хороброго чужинця; всі, хто
його бачив, а особливо ті, кого він переміг,
були зачаровані його лицарським
поводженням, і навіть у крамниці. |
 Ще за часів Гаруна аль-Рашида,
багдадського каліфа, жив у Бальзорі чоловік
на ім'я Бенезар. У нього було стільки добра,
що він міг жити, як кажуть, в теплі й добрі,
не займаючись ні ремеслом, ні торгівлею. Він
не змінив старої звички і після народження
сина. |
 Спочатку все йшло гаразд. Петер узяв
собі за звичку цілими днями походжати по заводу, всюди заглядати, навіть
намагався робити якісь зауваження майстрам, а вони поміж собою сміялися
з нього; та найбільшою для нього втіхою було дивитись, як дмуть скло. |
Кому траплялося подорожувати по Швабії,
той, певно, не минув Шварцвальду. І не тому, що там ростуть такі
величезні ялини, яких не побачиш десь-інде, — ні, найбільшу увагу
мандрівника привертають тамтешні люди. Височенні на зріст, широкоплечі й
дебелі, вони дуже відрізняються від жителів сусідніх околиць. |
 Жив собі колись в Олександрії бідний
кравецький підмайстерок на ім'я Лабакан, і працював він у найкращого
майстра в місті. Не можна сказати, щоб Лабакан не вмів орудувати голкою —
навпаки, він добре виконував дуже тонку роботу, — і несправедливо було б
також назвати його ледарем. |
 Мій батько був суддею в Акарі. Усіх дітей у
нього було троє: я — найстарший та брат і сестра — обоє значно молодші
від мене. Коли мені минуло двадцять років, один з братів мого батька
покликав мене жити до себе. Він одписав мені все своє майно, але з такою
умовою, щоб я жив при ньому, аж поки він помре. |
 Одного чудового дня, коли сонце було вже на
вечірньому прузі, каліф багдадський Хасід гарненько сидів собі на тахті.
У полудень так парило, що, зморений спекою, він трохи подрімав, а
тепер, після сну, був благодушний і веселий. Попихкуючи, каліф курив
довгу, з рожевого дерева люльку і помалу сьорбав каву, яку приніс раб.
|
 В одному великому місті Німеччини жив
колись, у давноминулі літа, один швець. Мав
він собі жінку, і жилося їм, як доведеться -
коли добре, а коли й скрутно. Вранці швець
ішов до своєї майстереньки - невеличкої
халабуди на розі вулиці - і цілий день латав
старі чоботи та черевики, а як хто замовляв,
то робив залюбки й нові. Але тоді йому треба
було йти спочатку десь купувати шкіру, бо
при його злиднях ніяких запасів він не мав.
Жінка торгувала всякою городиною та
садовиною, яку вирощувала сама в
невеличкому садку. Люди залюбки в неї
купували, бо вдягалася вона чисто й
чепурненько, до того ж уміла так викласти й
показати свій товар, що кожному, бувало,
заманеться взяти. |
|
У місті Нікеї, на моїй батьківщині, жив
чоловік, якого всі називали Маленьким Муком.
Я був тоді ще зовсім хлопчиськом, але пам'ятаю
його дуже добре, тим більше, що через нього
мій батько дав мені доброго прочухана. |
| |
| |  |
|
|
