|
Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик,
та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з
того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка
звити, ані зерна доброго знайти,- де сяде, там і засне; що на очі
навернеться, те і з'їсть. Тільки й того, що завзятий був дуже, - є
чого, нема чого, а він вже до бійки береться. Одного разу літав він
із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря.
Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні
зернятка.
|
