| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В категории материалов: 11
Показано материалов: 1-10 |
Страницы: 1 2 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
 Вони їхали темним лісом, але карета світила, наче ліхтар, і засліпила очі розбійникам, а вони цього не стерпіли. -
Золото! Золото! - закричали вони, кинулись на карету, схопили коней,
убили маленьких служників та кучера і витягли з карети Герду. |
Ну так, починаємо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії,- ми знатимемо більше, ніж зараз. Так
ось, жив один лютий чорт. Він був дуже лютий, він був сам сатана! Якось
він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі дивне дзеркало. Це
дзеркало мало незвичайну властивість - все хороше і прекрасне
зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне і погане виступало
чіткіше і здавалося ще гіршим. |
 Нема нікого у світі, хто знав би стільки казок, як Оле-Лукойє! На це він справді мастак! Коли
увечері діти сидять собі спокійненько за столом на своїх стільчиках,
з'являється Оле-Лукойє. |
 - Бідні мої квіточки померли!- сказала маленька Іда.- Ще вчора ввечері
вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так? -
запитала вона студента, що сидів на дивані. |
 Далеко звідси, там, куди відлітають ластівки, коли у нас настає зима,
жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка - Еліза.
Одинадцять братів-принців ходили до школи з зірками на грудях і з
шаблями при боці. Вони писали діамантовими грифелями на золотих дошках і
все, що читали, знали напам'ять. Сестричка Еліза сиділа на маленькому
дзеркальному стільчику, і в неї була книжка, яка коштувала
півкоролівства. |
 Так добре було за містом, було літо! Жито жовтіло, овес зеленів, сіно склали в копиці, і на
зеленому лузі ходив чорногуз на своїх довгих червоних ногах та белькотав по-єгипетськи,— цієї мови він навчився від
матері. За полями та луками йшли великі ліси, а в гущавині лісів були глибокі озера. Справді, чудово було за містом влітку! |
 Жили колись двадцять п'ять олов'яних
солдатиків - двадцять п'ять рідних братів,
бо народилися вони від однієї старої олов'яної
ложки. Рушниці в руці, обличчя прямо, а
мундири червоні з синім - дуже гарні!
їх одержав хлопчик в день свого
народження і одразу ж почав розставляти їх
на столі. |
 Жив колись один принц, і захотілось
йому одружитися з принцесою, та тільки з
справжньою принцесою. Він об'їздив цілий
світ, щоб знайти таку, але так і не знайшов
собі нареченої. Принцес було скільки
завгодно, та чи були вони зовсім справжні,
цього він ніяк не міг добрати. Все йому
здавалось, що щось не так. От він і
повернувся додому зажурений - адже він так
хотів знайти справжню принцесу і
одружитись. |
 Багато років тому жив король, який так
любив красиво одягатися, що всі гроші
витрачав на гарні вбрання. Він не
турбувався про своїх солдатів, не цікавився
театрами, а на прогулянки їздив тільки для
того, щоб показати своє нове вбрання. На
кожну годину дня він мав спеціальний одяг; і
як про інших королів говорять: «Король у
раді з міністрами», так про цього короля
казали: «Король у гардеробній». |
 Йшов солдат по дорозі: раз, два! раз, два!
Ранець за спиною, шабля при боці. Йшов він
додому з війни. По дорозі пострічалась йому
стара відьма. Вона була така противна: нижня
губа в неї звисала аж до грудей. |
| |
| |  |
|
|
