1.Літечко теплесеньке, де ти заподілось?
  Сонечко яснесеньке, де ти закотилось?
Приспів. Вже не дзвенять в садочку
  Пташині голосочки, 
  А сняться, сняться полю
  Лиш квіти й колоски.(2р.)

Золота красуня — осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться.
В жовте і червоне листячко фарбує
І картини дивні, чарівні малює!

Осінь наша, осінь -
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина
Бабиного літа
Довгі, білі коси...
І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

А осінь вже постукала в вікно.
Чарівна осінь, сонячна і світла.
Ще гріє серце сонячне тепло,
Зелена барва на лугах не зникла,

Мороз малює срібно-синім пензлем

Чарівних квітів пелюстки коштовні

А вікна плачуть. Їхні сльози мерзнуть,

Лишаючи малюнки неповторні.

Настає ранок. Маленькими своїми ніжками ти тупаєш по підлозі, заливаючись радісним сміхом. Прокинулися усі - і улюблена сестричка з кісками, і папа, і мама. Промінець світла, пробиваючись крізь поки що зашторені вікна, торкається твоїх оченят. Ти посміхаєшся, мружишся і відвертаєшся від настирного промінця.

Попереду весь день! Стільки усього цікавого він в собі несе! Ти ще не знаєш, чого, але точно знаєш, що він буде цікавим.

Якось вовк йшов по лісу і наступив на равлика.

В ті часи тваринні ще уміли говорити як люди. Ось равлик йому і сказав:

- Який ти злий, вовк! Навіщо топчеш ногами слабких? І чим гордишся? Захочу, так побіжу швидше тебе. Давай поб'ємося об заставу, що ти і твої приятелі вовки захекаєтеся, наздоганяючи мене.

- Це тебе-то не наздогнати, убогий?

Это было при князе Владимире, и у него был большой пир по случаю великого события, и много пили, много ели. Все на том пиру хвалилися и собою все гордилися. А один гость был из города Чернигова — торговый гость. Он не весел сидел, меду не пил, гусей-лебедей не ел жареных, орехами начиненных. Вот князь Владимир заметил это, подошел к нему учтивенько и говорит с ним ласково:

— Ты чего не ешь, не пьешь, гость дорогой, Ставр Родионович, не весел сидишь, ничем не хвалишься? Но, правда, ты и родом не знаменит, и ратными делами не славен. Тебе нечем и похвалиться.

Дійові особи: дід, баба, пан Коцький, вовк, ведмідь, лисичка, кабан, їжак.