|
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
| | |
|
Всего материалов в каталоге: 400 Показано материалов: 381-390 |
Страницы: « 1 2 ... 37 38 39 40 » |
Одного разу Вовк пішов гуляти.
Дорогою він знайшов шматок сала. На той
час Вовк не був голодним; він обнюхав сало, помацав його лапою й
сказав:
– Я б тебе, напевно, з'їв, та дуже вже ти солоне.
Залишив Вовк
сало і пішов далі. Коли йому схотілося їсти, він вже нічого не знайшов.
"Ну й дурень же я,– подумав він,– от, якби ж то я вчасно здогадався
з'їсти той шмат сала! Але тепер вже цього не повернеш.” |
Був собi дiд Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мiнка,
а в дочки собачка Хвiнка, а в собачки товаришка - киця Варварка, а в
кицi вихованка - мишка Сiроманка.
Раз весною взяв дiд мотику, скопав у
городi грядку велику, гною трохи наносив, грабельками пiдпушив, зробив
пальцем дiрку та й посадив рiпку. |
Ви знаєте, чому сова так сердито кричить вночі: "Уух, уух!”? Якщо ні,
ми вам розповімо.
В минулі часи – то було не при моєму віці, і не при
вашому – в Англії водилося багато всякої нечисті. Всякі там ельфи,
паки, велетні, розмовляючи жаби та інше. І, звичайно, феї, які були
всесильними і всемогутніми. Вони часто приймали образ людей і
дізнавалися про всі людські таємниці. Але більше за все феї полюбляли
карати людей за негарні вчинки і нагороджувати за добрі. |
Давным-давно
жил в Хилтон-Холле один брауни, то есть домовой, – самый проказливый из
всех домовых на свете. По ночам, когда слуги расходились спать, он все
переворачивал вверх дном. Сахар насыпал в солонки, в пиво бросал перец,
опрокидывал стулья, столы ставил ножками вверх, выгребал горячие угли
из каминов – словом, пакостил, как мог. Но порой он приходил в хорошее
расположение духа, и вот тут-то!..
— Постойте, а кто это — домовой? — спросите вы. |
Сценарiй новорiчного свята (для 1-4 кл.)
1 скоморох: Добридень, дiти! Радi вас бачити. Давайте познайомимося. Нас ви впiзнали? Ми — скоморохи. А ви скажiть хором, як вас звати.
Дiти кричать хором кожний своє iм'я.
2 скоморох: Ви, дiти, зiбралися недарма. Сiдайте зручнiше. Зараз ви побачите казку — новорiчну, чарiвну. |
Дійові особи. Автор, Хлопчик, Зайчик, Лисичка, Сонечко, Весна, 1-й, 2-й Підсніжник, 1-а, 2-а Кульбабка
ДІЯ ПЕРША
(Лісова галявина.)
Автор. А чи правда, а чи ні
Відбулось це навесні.
(Виходить хлопчик на лісову галявину і шукає весняні квіточки.) |
Автор: Був час на землі, коли поміж квітами
почалися незгоди. Запишалися Троянда, Лілія, Тюльпан, Півонія, Нарцис,
що тільки вони потрібні людям.
Тюльпан (презирливо): Подивіться, любі, на ту дрібноту, нещастя, непотріб...
Троянда: Нащо засмічувати землю отим сміттям... |
Жили колись король з королевою. Жили вони собі довго в
мирі та злагоді, але дітей у них не було, і вони так сумували, так
сумували, що й не розказати.
Та от нарешті в королеви знайшлася
дочка. З цієї щасливої нагоди при дворі влаштували пишне свято. На
свято запросили всіх чарівниць, яких тільки могли знайти в країні.
Їх приїхало сім. За тогочасним
звичаєм, кожна чарівниця мала чим–небудь обдарувати принцесу. Отже,
щастя–долі мало бути в дівчинки по вінця. |
Молодой казак Петро Сероштан первый раз шел в разведку.
Утром заметили девчата турецкий челн в плавнях, сообщили атаману, а тот
велел Сероштану высмотреть врага. Жутко и радостно стало молодому
казаку, когда камыши желтой стеной окружили его, а товарищи, приготовив
длинные ружья, притаились сзади на холме. Петро саблей раздвигал камыши
и осторожно продвигался вперед к протоке. Длинный пистолет он небрежно
держал в правой руке, чтобы не стряхнуть пороховую затравку.
– Берегись, – шептали камыши. |
Было это очень давно, когда только-только причалили
узкогрудые казацкие челны к кубанским берегам. Вышли казаки на берег,
оглянулись по сторонам, и улыбка осветила их усталые, загорелые лица.
Вековые кудрявые дубы шелестели над ними своей листвой. Дальше степи
расстилались – бескрайние плодородные степи, в которых трава
поднималась выше человеческого роста. В бурных водах Кубани рыба всякая
сновала – хоть шапкой ее лови…
– Здесь,
видать, станицу будем ставить! – сказал дед Тимофей, старый сечевик,
умелый коваль и отважный воин. – Нема края, найкращего, чем этот край!
Обильная земля, привольная! Здесь жить будем!
Здесь станем матушку нашу Русь беречь от ворогов-турков! |
| |
| | |
|
|
|