Статистика |
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0 |
|
|
| | |
|
В категории материалов: 37 Показано материалов: 21-30 |
Страницы: « 1 2 3 4 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони
своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця —
давай вони зерном ділитися. От одне зерно зайве було. Миша каже: |
Було в чоловіка три сини: два розумних, а третій, Іван, дурний. Батько їх поділив хазяйством та й умер.
Пішли всі брати щастя шукати. Тільки розумні своє хазяйство покидали
дома, а в Івана з хазяйства була одна ступа, так він і ту з собою взяв.
|
Був собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди —
віз. Ото як прийде неділя або свято, то хто-небудь бере волів і воза та
й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю — другий, та так і
поділялись. От жінка того чоловіка, чиї воли, раз йому і каже |
Жили на світі чоловік та жінка, і в них було сім синів, але ті сини
не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою. Мати
сердилася за те на них.
Одного разу поїхав батько у ліс по дрова, а мати лишилася вдома
сама з хлопцями |
Був собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана. І були ті цап та
баран великі приятелі — куди цап, туди й баран. Цап на город по
капусту — і баран туди, цап у сад — і баран за ним. |
Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані майданником, а баба сиділа
дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають: що зароблять,
то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда: зроби та й зроби їй
солом’яного бичка і осмоли його смолою. |
Був собі дід та баба і мали собі дочку. Ото чи довго
пожила баба, чи ні, та й здумала вмерти; а як умирала, то своєму
чоловікові казала:
— Як я умру, чоловіче, а ти будеш женитися, то гляди — не бери тої
удови, що біля нас живе з дочкою, бо вона тобі буде жінкою, а нашій
дитині не буде матір'ю!
— Добре, — відказав чоловік, — не буду брати не то її, а й ніякої, і женитися не буду.
От заховав дід бабу і похорон відправив та й живе собі сам. А трохи
згодом ішов раз селом та й зайшов до тієї удови, що жінка не веліла її
брати. То чоловік казав: не буду женитися ні з якою, а то й забув, що
казав, і забіг, побалакав і удову до себе просив. Тоді вдова з великих
радощів сказала: |
В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і
мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він
мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить».Покинув його й сам поїхав. Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — Що ти таке? А він каже: — Я — пан Коцький. |
Колись-то давно, не за нашої пам’яті,-мабуть, ще й батьків і дідів
наших не було на світі,-жив собі убогий чоловік з жінкою, а у них був
один син, та й таке ледащо той одинчик, що лишенько! Нічого не робить —
і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та просцем
пересипається. Ніколи й не злазить: як подадуть їсти, то й їсть, а не
подадуть, то й так обходиться. |
Були собі дід та баба. От раз у неділю баба спекла пиріжків з маком,
повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб
прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує —
пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок
моторненько та й побігла. Вибігла на поле, сіла, виїла мак із пиріжка, а
туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить. |
| |
| | |
|
|