Неділя, 20.08.2017, 12:37
Приветствую Вас Гість RSS
Дитячий сайт Казкар
ГоловнаКаталог статейРегистрацияВхід
Українські народні казки
Русские народные сказки
Літературна казка
Казки народів світу
Мамина казка
Дитячі вірші
Сценарій казки
Неділя, 20.08.2017, 12:37
Завітайте на наш новий сайт за адресою http://kazkar.info/
Меню сайту
Категорії розділу
Літературна казка [60]
Авторська казка, казки відомих казкарів
Вірші для дітей, дитячі вірші [183]
Українські народні казки [37]
Русские народные сказки [20]
Казки народів світу [40]
Сценарій казки [47]
Мамина казка [13]
Казки, які були написані нашими читачами для своїх діток
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма Входу
Головна » Українські народні казки

Лис Микита (Українська народна казка Гуцульщини)


Був лис Микита. Хвалився він, що дуже хитрий, що може все, що захоче, зробити, посеред дня піде на ярмарок і вкраде курку. І спробував він так зробити. Одного разу в торговий день підходить він до міста. Підійшов, а там пес гав-гав, а він поза паркан. Замітили його й інші пси. Той відти, той відти. І тут-тут його мають імити. А він підбіг на подвір’я до маляра. Там стояли бочки з різною фарбою. І скочив він у одну бочку, думав, що порожня. А там було півбочки синьої фарби. І пси загубили слід, бо фарба має інакший пух *. Бігали, бігали пси та й пішли.

Сидів там лис Микита до пізньої ночі. А як нарешті настала тиша, він заледве виліз із фарби і пішов у ліс. Іде й чує, щось по нім погано. Підійшов до річки, кинувся у воду, змивається — нема права змити фарбу.

Іде він у ліс. Що буде робити бідний лис? Зайшов у ліс, переночував під корчем, дивиться на себе — він увесь синій. Думає: «Що тут ухитрувати? Зроблюся я царем усіх звірів. Може, якось прожию».

Знайшов він високий пеньок і сів собі на той пеньок. А звірі, як звикле, зачали вдень ходити лісом. І вздріли таке синє чудовисько. Бояться до него приступати, і каже одне одному, що на поляні таке чудо сидить. Та й усі цікаві то чудо видіти. Ходять кругом него, але близько не підходять. А він каже:

— Любенькі мої, підійдіть ближче. Я ваш цар лісовий. Підійшли звірі ближче, вклонилися йому, вже вважають його за свого царя. І радяться, що тут робити, чим царя привитати. Зачали зносити, хто що може. Навіть їжачок наколов на голки двоє яблучок і приніс до царя.

Угостили звірі царя прекрасно. Нарешті по тім прийомі зачали всі співати. І співають усі прекрасно, кожний своїм голосом, як хто вміє. Аж лиса Микиту взяло за серце, і він і сам захотів заспівати. Та як завиє-завиє лисячим голосом тоненьким, аж усі звірі задивувалися. Та це ж не цар! Це ж справжнісінький лис! І як кинулися на лиса всі.

— Ти нас дуриш, проклятий лисе?! І роздерли його на шматки.


* Пух — тут: сопух, поганий запах.



Разом із цим читають:
Категория: Українські народні казки |
Просмотров: 5566 | Теги: Лис Микита, українська народна казка, казка

Пошук

Реклама

Copyright Дитячий сайт Казкар©2010- 2017
Безкоштовний хостинг uCoz