| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В категории материалов: 37
Показано материалов: 11-20 |
Страницы: « 1 2 3 4 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Раз був, де не був, у тій землі, де уже край світу, один
чоловік: бідненький, худобненький, як церковна миша. А мав трьох синів.
Поставні, вродливі, міцні, як дуби, хлопці. А надто Іванко — такий
красний і ґречний, що з нього лиш радіти, якби був достаток. Але тут
злидні, а де злидні, там і краса не тішить. |
|
Був один цар і мав трьох синів. Два були розумні, а один
дурний. Той цар був уже в глибокій старості. Однієї ночі мав він
красний сон: снилося йому, що є така вода, коли вмитися нею, то можна
стати молодим. |
Жив колись один цар. Він мав сина-одинака. А держава в
нього була дуже багата. Цар і не знав, чим більше пишатися: державою чи
сином.
Але багатство принесло йому біду: сусідський король позаздрив
цареві й оголосив війну. Цар якраз збирався оженити сина. Тепер сказав: |
Сказала б казки — не вмію, сказала б приказки — не смію, сказала б небилиці — так багато плутаниці.
Ну, казки хоч не вмію, а треба сказать.
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба
пускає їх на досвітки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого
не робить, а як прийдуть додому, то ще й обмовить ту. |
|
Був дід та й баба. І баба була дуже люта, а
дід був їй підданий. Мали вони городець, зібрали трошки кукурудзів,
насушили та й хочуть нести в млин. Та й не мали навіть мішка. Дід зібрав
ті кукурудзи в решето та й іде до млина. Змолов і несе муку в решеті
додому. А вітер як завіяв, як подув, ту муку йому підняв з решета й
розвіяв. |
 Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не
сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж
бідно. І спитався раз він у свого дядька:
— А що, дядьку, як лучче жити: правдою чи неправдою? |
 Був собі в одного чоловіка собака Сірко — тяжко старий. Узяв хазяїн та й
прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому гірко: «Скільки
років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на
старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав».
|
 Козак Мамарига служив у багачів двадцять п'ять років; не заслужив ні
вола, ні коня, ні доброго слова. Тоді пішов у службу, служив цареві
двадцять п'ять літ; не заслужив ні вола, ні коня, ні доброго слова і од
царя. Прийшов тоді знову додому і пішов у путь-дорогу куди бог дасть.
Тепер як узяв іти, іде тиждень або два усе стовповою дорогою. Зустрічає
його парубок. |
 Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись
ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав
йому дійну корову, каже:
— Потроху відробиш мені за неї. |
 Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема.
Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?»
От баба й просить діда:
— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо
колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде
мені хоч забавка! |
| |
| |  |
|
|
