Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
| | |
|
В категории материалов: 37 Показано материалов: 31-37 |
Страницы: « 1 2 3 4 |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних вже вони й жалують, баба їм щонеділі білі сорочки дає, а дурника всі лають, сміються з нього, а він анай на печі у просі, в чорній сорочці, без штанців. Як дадуть, то їсть, а ні, то він голодує. Аж ось прийшла чутка, що так і так: прилетів такий царський указ, щоб зібралися до царя на обід, і хто змайструє такий корабель, щоб літав, і приїде на тій кораблі, за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться: — Піти б то, може, там де наше щастя закотилося!
|
Був собi дiд Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мiнка,
а в дочки собачка Хвiнка, а в собачки товаришка - киця Варварка, а в
кицi вихованка - мишка Сiроманка.
Раз весною взяв дiд мотику, скопав у
городi грядку велику, гною трохи наносив, грабельками пiдпушив, зробив
пальцем дiрку та й посадив рiпку. |
Був собі дід та баба, та не було в них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:
- Ходім, бабо, в ліс по грибки!
От пішли, бере баба грибки, коли дивиться - у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить.
От вона дідові:
- Дивись, діду, яка гарна качечка! А дід каже:
- Візьмімо її додому, нехай вона у нас живе. |
Був собі один чоловік, мав шестеро синів та одну дочку.
Пішли вони в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона
каже.
— А де ж ви будете орати? Я не знаю. Вони кажуть.
— Ми будемо тягти скибу від дому аж до тії ниви, де будемо орати,— то ти за тією борозною і йди.
Поїхали.
А
змій жив над тим полем у лісі та взяв тую скибу закотив, а свою витяг
до своїх палаців. От вона як понесла братам обідати та пішла за тією
скибою і доти йшла, аж поки зайшла до змієвого двора. Там її змій і
вхопив. |
Нема гірше од того чоловіка, що не вміє язика за зубами
вдержати. А найбільше лихо з жінками. Тільки що почує, зараз уже й
задзвонила по всьому селу: «Ой кумасю ріднесенька, що я чула! Та тільки
глядіть, нікому не кажіть, бо це таке, що нікому й знати не можна, я це
вам тільки...» І почала! А кума почула та другій кумі, а та — третій, а
третя — п'ятій — десятій, і ото вже всі про те знають, чого не треба
нікому знати. |
Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.
От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:
— Тут я буду жити!
Коли це жабка плигає та й питає:
— А хто-хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка. А ти хто? |
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив
собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого
сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати
додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних
чоботях та й питається:
— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? |
| |
| | |
|
|