>Колись жив один чоловік, що заробляв собі на хліб тим, що приносив воду з річки
до будинку свого роботодавця.
У хазяїна будинку було велике
господарство, і йому було потрібно багато води для поливання садів навколо його
будинку, готування їжі й купання.
І той чоловік приносив воду на
коромислі, з обох кінців якого висіли глиняні глечики. Уранці він виходив із
порожніми глечиками й повертався з наповненими, і так повторювалося по кілька
разів на день.
В одному із глечиків була тріщина. Коли чоловік долав
свій шлях, вода капала із глечика, і після довгої дороги в глечику залишалася
лише половина води.
Так тривало день за днем. Глечик же, що залишався
повним, дуже пишався тим, що він ідеально виконував своє доручення. І він
нашіптував із докором іншому глечикові: «Ти повинен соромитися самого себе;
рівно половина води втрачається, коли ти носиш її з ріки».
Другий глечик
почав почувати себе приниженим і соромитися того, що не виконує свою роботу як
належить. Особливо після того, як чоловік у черговий раз підійшов до річки, і
глечик у ній побачив своє відображення із тріщиною.
- Я прошу
пробачення, - сказав він чоловікові, - я соромлюся самого себе.
- Чому?
- запитав його чоловік. - Чого ти соромишся?
- Я не виконую свого
призначення. Половина води витікає із тріщини в мені, і тобі доводиться
працювати удвічі більше, щоб відновити розлиту воду.
Чоловік пожалів
його й сказав:
- Коли ми будемо проходити дорогою, скажи мені, що ти
думаєш про квіти, які супроводжують нас усюди.
- Квіти дуже гарні, -
сказав глечик, - але тобі не вдасться відволікти мене від того, що я погано
виконую свою роботу.
- Друже мій, - відповів чоловік, - ти не зовсім
мене зрозумів, невже ти не помітив, що квіти розцвітають тільки, з одного боку
дороги. Я знав, що просочується вода, і міг замінити тебе на інший глечик, але
замість цього я посіяв насіння з одного боку дороги, і ти поливав його щодня,
поки не з'явилися квіти. Щодня, коли я долаю свій шлях від річки до будинку, ці
квіти радують моє серце й надихають мене продовжувати роботу, саме такий глечик
мені потрібний, за що я тобі й вдячний.
Чоловік не хотів позбавляти
життя предмет, яким є глечик із тріщиною, тому що він знав секрет мудрості про
те, що всі предмети на світі - живі.
|
