| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В разделе материалов: 60
Показано материалов: 21-30 |
Страницы: « 1 2 3 4 5 6 » |
 Так добре було за містом, було літо! Жито жовтіло, овес зеленів, сіно склали в копиці, і на
зеленому лузі ходив чорногуз на своїх довгих червоних ногах та белькотав по-єгипетськи,— цієї мови він навчився від
матері. За полями та луками йшли великі ліси, а в гущавині лісів були глибокі озера. Справді, чудово було за містом влітку! |
 В одному великому місті Німеччини жив
колись, у давноминулі літа, один швець. Мав
він собі жінку, і жилося їм, як доведеться -
коли добре, а коли й скрутно. Вранці швець
ішов до своєї майстереньки - невеличкої
халабуди на розі вулиці - і цілий день латав
старі чоботи та черевики, а як хто замовляв,
то робив залюбки й нові. Але тоді йому треба
було йти спочатку десь купувати шкіру, бо
при його злиднях ніяких запасів він не мав.
Жінка торгувала всякою городиною та
садовиною, яку вирощувала сама в
невеличкому садку. Люди залюбки в неї
купували, бо вдягалася вона чисто й
чепурненько, до того ж уміла так викласти й
показати свій товар, що кожному, бувало,
заманеться взяти. |
 Жив собі один дуже багатий і могутній
король. Золота й солдатів було в нього
стільки, скільки жоден інший король і уві
сні не бачив. Та й за дружину він собі взяв
найкрасивішу і найрозумнішу принцесу на
світі. |
 Живуть собі в лісі друзі - зайчик та білочка. Уночі зайчик спить під
деревом у норі, а білочка - на дереві вгорі. І тоді все навколо стихає,
лиш вітерець кущі колихає.
Та як прокинуться вранці друзі - іде галас по всій окрузі! Бо такі вони
пустуни, такі стрибуни та реготуни, таке з ранку до вечора коять, що
весь ліс не має спокою. |
 Жив собі піп,
Околоту сніп.
Пішов піп по ринку,
Чи не купить яку дешевинку.
Назустріч йому Балда
Іде, навкруги погляда. |
|
—
Це було в одному лісі, де я жив раніше,— сказав Бігунець,— На узліссі
текла річка, та така широка, що не можна було й перейти...
— Це був Дніпро? — спитала Золота Жінка.
—
Це був Дніпро,— сказав Бігунець,— Один Зайчик тікав від Лисиці, і вже
не було йому куди втікати, тільки через міст. А той міст був прив'язаний
за мотузки. Біг Заєць уже по мосту, коли до нього Лисиця тільки
добиралася... |
 Жили колись двадцять п'ять олов'яних
солдатиків - двадцять п'ять рідних братів,
бо народилися вони від однієї старої олов'яної
ложки. Рушниці в руці, обличчя прямо, а
мундири червоні з синім - дуже гарні!
їх одержав хлопчик в день свого
народження і одразу ж почав розставляти їх
на столі. |
 Жив колись один принц, і захотілось
йому одружитися з принцесою, та тільки з
справжньою принцесою. Він об'їздив цілий
світ, щоб знайти таку, але так і не знайшов
собі нареченої. Принцес було скільки
завгодно, та чи були вони зовсім справжні,
цього він ніяк не міг добрати. Все йому
здавалось, що щось не так. От він і
повернувся додому зажурений - адже він так
хотів знайти справжню принцесу і
одружитись. |
 Багато років тому жив король, який так
любив красиво одягатися, що всі гроші
витрачав на гарні вбрання. Він не
турбувався про своїх солдатів, не цікавився
театрами, а на прогулянки їздив тільки для
того, щоб показати своє нове вбрання. На
кожну годину дня він мав спеціальний одяг; і
як про інших королів говорять: «Король у
раді з міністрами», так про цього короля
казали: «Король у гардеробній». |
 Йшов солдат по дорозі: раз, два! раз, два!
Ранець за спиною, шабля при боці. Йшов він
додому з війни. По дорозі пострічалась йому
стара відьма. Вона була така противна: нижня
губа в неї звисала аж до грудей. |
| |
| |  |
|
|
