> Жив колись один принц, і захотілось
йому одружитися з принцесою, та тільки з
справжньою принцесою. Він об'їздив цілий
світ, щоб знайти таку, але так і не знайшов
собі нареченої. Принцес було скільки
завгодно, та чи були вони зовсім справжні,
цього він ніяк не міг добрати. Все йому
здавалось, що щось не так. От він і
повернувся додому зажурений - адже він так
хотів знайти справжню принцесу і
одружитись.
Якось увечері розгулялась страшна негода:
гуркотів грім, спалахувала блискавка, а дощ
лив як з відра! Страх та й годі!
Раптом хтось постукав у міську браму, і
старий король пішов відчинити.
За брамою стояла принцеса. Матінко рідна!
Який вона мала вигляд під дощем та вітром!
Вода збігала по її волоссі і по платтю на
носки її черевиків і витікала з-під
каблуків, а вона казала, що вона справжня
принцеса.
«Ну, про це ми вже самі дізнаємось!» -
подумала стара королева, але нічого не
сказала. Вона пішла до опочивальні, скинула
з ліжка усю постіль, поклала на дошки
горошину, потім узяла двадцять матраців і
поклала їх на горошину, а тоді ще двадцять
перин з гагачого пуху.
Тут мусила принцеса проспати ніч.
Вранці її спитали, як вона спала.
- Ой, дуже погано! - мовила принцеса. - Я цілісіньку
ніч на стулила очей. Хтозна-що було у моєму
ліжку. Я лежала на чомусь твердому, і від
цього у мене все тіло тепер у синцях! Просто
жах!
Тоді всі побачили, що це справжня принцеса,
якщо вона крізь двадцять матраців і
двадцять пухових перин відчула горошину!
Такою ніжною могла бути лише дійсна
принцеса.
Принц одружився з нею, бо знав тепер
напевне, що знайшов справжню принцесу, а
горошина потрапила до музею, де лежить і
досі, якщо її ніхто не взяв.
От яка історія була насправді!
|