Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
| | |
|
В разделе материалов: 60 Показано материалов: 51-60 |
Страницы: « 1 2 3 4 5 6 |
Колись давно, давніше й бути не може, жили на землі чотири дівчинки.
Були вони однакового зросту і всі чотири красуні, тільки одна мала
волосся біле, друга — зелене, третя — синє, а четверта — таки золоте.
Були вони дружні нівроку, бо любили одна одну. Коли ж приходила черга
котрійсь царювати, сідали вони на трон, дві інші спали, а та, котрій
приходила черга змінювати сестру, чепурила себе, як тільки могла.
Розчісувала волосся, приміряла сукні, обдивлялася черевички, чи немає
часом дірки та й чи підошва не відстає, вглядалася в дзеркало, і тільки
по тому підходила до Сестри-королеви, віталася чемненько і мило
проказувала:
—
Доброго дня, люба моя сестро, от я й прийшла! |
Якось так сталося, що один тато
залишився зі своєю донею сам: мама їхня потрапила в лікарню. Вечорами
вони разом сумували за мамою, а коли сумуєш, то звісно, що потрібно:
розважитися. Пізніше, коли дівчинка втомлювалася, вони обоє з татом
помічали, що вікна їхні напрочуд чорні, що в хаті повітря стає густе і
від нього починають важчати повіки. І щось солодке-солодке входить у
груди, аж хочеться звестися навшпиньки, витягти вгору руки і,
позіхаючи, рости й рости, скільки можна за один вечір.
—
Розкажи мені казку,— попросила сонно дівчинка після того, як кілька разів вона отак потяглася,— бо щось той дядько Сон бариться. |
Жил-был поп,
Толоконный лоб.
Пошёл поп по базару
Посмотреть кой-какого товару.
Навстречу ему Балда
Идёт, сам не зная куда.
"Что, батька, так рано поднялся?
Чего ты взыскался?” |
Колись жив собі дуже багатий чоловік. Були
у нього чудові замки й палаци, безліч слуг і
золотий та срібний посуд, рідкісні килими,
визолочені карети й прекрасні коні.
Але, на нещастя, чоловік той мав синю
бороду і через те був такий потворний та
страшний, що не було жодної жінки або
дівчини, яка б не втекла, побачивши його. Всі
вони дуже лякалися.
Чоловіка того так і називали - Синя Борода. |
Жив на світі бідний селянин. Якось увечері
розпалював він вогонь у грубці, а жінка
пряла. Ось він і каже:
- Сумно мені, що в нас нема дітей. У нашій
хаті так тихо, а по сусідських он як гамірно
та весело!
- Атож, - зітхнула жінка, - якби нам хоч
однісіньке, хоч завбільшки з мізинчик
дитятко, і то б я була рада. Ми б його щиро
любили! |
У одного мельника було три сини, а в
господарстві був млин, ослик і кіт. Сини
мололи, ослик возив зерно та борошно, а кіт,
звісно, ловив миші.
Коли мельник умер, сини поховали його і
почали спадщину ділити.
Старший узяв собі млин, середущий - осла, а
молодшому дістався кіт. |
Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик,
та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з
того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка
звити, ані зерна доброго знайти,- де сяде, там і засне; що на очі
навернеться, те і з'їсть. Тільки й того, що завзятий був дуже, - є
чого, нема чого, а він вже до бійки береться. Одного разу літав він
із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря.
Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні
зернятка.
|
Може б, хто послухав казки?
Ось послухайте, панове!
Тiльки вибачте ласкаво,
Що не все в нiй буде нове. |
В тридев'ятім славнім царстві,
де колись був цар Горох,
є тепер на господарстві
мудрий пан, вельможний Ох.
|
Жили колись король з королевою. Жили вони собі довго в
мирі та злагоді, але дітей у них не було, і вони так сумували, так
сумували, що й не розказати.
Та от нарешті в королеви знайшлася
дочка. З цієї щасливої нагоди при дворі влаштували пишне свято. На
свято запросили всіх чарівниць, яких тільки могли знайти в країні.
Їх приїхало сім. За тогочасним
звичаєм, кожна чарівниця мала чим–небудь обдарувати принцесу. Отже,
щастя–долі мало бути в дівчинки по вінця. |
| |
| | |
|
|