| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
В разделе материалов: 60
Показано материалов: 11-20 |
Страницы: « 1 2 3 4 5 6 » |
 Ну так, починаємо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії,- ми знатимемо більше, ніж зараз. Так
ось, жив один лютий чорт. Він був дуже лютий, він був сам сатана! Якось
він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі дивне дзеркало. Це
дзеркало мало незвичайну властивість - все хороше і прекрасне
зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне і погане виступало
чіткіше і здавалося ще гіршим. |
 Нема нікого у світі, хто знав би стільки казок, як Оле-Лукойє! На це він справді мастак! Коли
увечері діти сидять собі спокійненько за столом на своїх стільчиках,
з'являється Оле-Лукойє. |
 - Бідні мої квіточки померли!- сказала маленька Іда.- Ще вчора ввечері
вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так? -
запитала вона студента, що сидів на дивані. |
 Далеко звідси, там, куди відлітають ластівки, коли у нас настає зима,
жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка - Еліза.
Одинадцять братів-принців ходили до школи з зірками на грудях і з
шаблями при боці. Вони писали діамантовими грифелями на золотих дошках і
все, що читали, знали напам'ять. Сестричка Еліза сиділа на маленькому
дзеркальному стільчику, і в неї була книжка, яка коштувала
півкоролівства. |
 Колись давно жили собі король і
королева. І щодня вони зітхали:
-
Ох, якби в нас була дитина!
А дитини
все не було.
Та одного разу, як королева купалася в
ставку, з води на берег вилізла жаба та й
каже їй: |
 У одного короля була дочка, і така красуня,
що й не сказати, але ж горда та пишна: жоден
жених їй не подобався. Хоч би хто посватався
- вона його відпровадить та ще й поглузує. |
 Жив біля дрімучого лісу один убогий
дроворуб. І було в нього двійко діток:
хлопчик Гензель і дівчинка Гретель. Жили
вони весь час надголодь, а коли стала в тій
країні велика дорожнеча, дроворуб не міг
уже заробити навіть на шматочок хліба. |
 Жила собі на світі славна дівчинка. І така
вже була вона мила, що всі її любили, хто на
неї тільки гляне. А найдужче любила її
бабуся - вже, бувало, й не знала, що дитині
дати. От якось подарувала їй бабуся червону
оксамитову шапочку. |
 Один чоловік мав осла, який багато років
покірно возив йому лантухи до млина. Та під
старість сили покинули осла, і він став
нездатний до роботи. Тоді господар почав
думати, як би здихатися його, щоб не
годувати. Зрозумів осел, що лихим вітром віє,
втік від господаря та й подався до Бремена.
|
 Жила на світі одна вдова, і мала вона дві доньки. Одна з
них, падчірка, була гарна й роботяща, а друга, рідна, гидка й лінива.
Та вдова любила куди більше рідну доньку, хоч та була гидка й лінива.
Падчірка мусила виконувати всю хатню роботу, була попелюшкою в домі.
Бідна дівчина щодня сиділа на шляху біля криниці й пряла доти, поки їй
нитка прорізала пальці до крові. |
| |
| |  |
|
|
