|
|
 |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
 | |  |
|
Всего материалов в каталоге: 400
Показано материалов: 51-60 |
Страницы: « 1 2 ... 4 5 6 7 8 ... 39 40 » |
 Ну так, починаємо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії,- ми знатимемо більше, ніж зараз. Так
ось, жив один лютий чорт. Він був дуже лютий, він був сам сатана! Якось
він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі дивне дзеркало. Це
дзеркало мало незвичайну властивість - все хороше і прекрасне
зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне і погане виступало
чіткіше і здавалося ще гіршим. |
 Нема нікого у світі, хто знав би стільки казок, як Оле-Лукойє! На це він справді мастак! Коли
увечері діти сидять собі спокійненько за столом на своїх стільчиках,
з'являється Оле-Лукойє. |
 - Бідні мої квіточки померли!- сказала маленька Іда.- Ще вчора ввечері
вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так? -
запитала вона студента, що сидів на дивані. |
 Далеко звідси, там, куди відлітають ластівки, коли у нас настає зима,
жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка - Еліза.
Одинадцять братів-принців ходили до школи з зірками на грудях і з
шаблями при боці. Вони писали діамантовими грифелями на золотих дошках і
все, що читали, знали напам'ять. Сестричка Еліза сиділа на маленькому
дзеркальному стільчику, і в неї була книжка, яка коштувала
півкоролівства. |
 Молодий хлопець Жан, щоб заробити на хліб, найнявся якось до багатія
пасти худобу. А через три роки вирішив піти з ферми і попросив хазяїна
сплатити йому зароблене. Хазяїн вийняв з гаманця і дав Жанові три ліарди. Жан попрощався і пішов куди очі дивляться. |
 — Діти мої,— мовив старий батько до шістьох синів, які зібралися
навколо нього після вечері,— ви знаєте, що я небагатий. Війни — це
людське лихо — зовсім розорили мене. Від колишніх достатків лишився
тільки старий замок та дрібні угіддя, які нас ще так-сяк годують. Та
бачу я, що незабаром ми не зможемо прожити на ті гроші. |
 У Броссельянському лісі стояла хатина, і жило в ній троє братів. Були
вони бідні, не мали ні батька, ні матері і працювали від світання до
смерку, щоб заробити на хліб. Вони палили деревню на вугілля, а вугілля
продавали.
Якось увечері, коли вони напалили повну піч вугілля, Жан, старший брат, сказав |
 Жила собі на світі дівчинка Орсан. Не мала вона ні батька, ні матері.
Збирала сирітка в лісі ягоди, гриби та квіти, продавала багатіям — тим і
заробляла собі на хліб.
Якось восени, заблукавши в хащах, Орсан наступила на чарівну траву. |
|
Я — Мороз,
Червоний Ніс,
Я ходив сьогодні в ліс,
Я пакунки-подарунки
У торбині вам приніс. |
 Був собі на світі добрий дроворуб. Щоранку йшов він у ліс і до
пізнього вечора рубав там дрова. Мав він трьох дочок-красунь. Щодня
котрась із них приносила батькові обід — казанок гарячої юшки. |
| |
| |  |
|
|
|
