Жил-был поп,
Толоконный лоб.
Пошёл поп по базару
Посмотреть кой-какого товару.
Навстречу ему Балда
Идёт, сам не зная куда.
"Что, батька, так рано поднялся?
Чего ты взыскался?”

Колись жив собі дуже багатий чоловік. Були у нього чудові замки й палаци, безліч слуг і золотий та срібний посуд, рідкісні килими, визолочені карети й прекрасні коні.

Але, на нещастя, чоловік той мав синю бороду і через те був такий потворний та страшний, що не було жодної жінки або дівчини, яка б не втекла, побачивши його. Всі вони дуже лякалися.

Чоловіка того так і називали - Синя Борода.

Жив на світі бідний селянин. Якось увечері розпалював він вогонь у грубці, а жінка пряла. Ось він і каже:

- Сумно мені, що в нас нема дітей. У нашій хаті так тихо, а по сусідських он як гамірно та весело!

- Атож, - зітхнула жінка, - якби нам хоч однісіньке, хоч завбільшки з мізинчик дитятко, і то б я була рада. Ми б його щиро любили!

У одного мельника було три сини, а в господарстві був млин, ослик і кіт. Сини мололи, ослик возив зерно та борошно, а кіт, звісно, ловив миші.

Коли мельник умер, сини поховали його і почали спадщину ділити.

Старший узяв собі млин, середущий - осла, а молодшому дістався кіт.

Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти,- де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з'їсть. Тільки й того, що завзятий був дуже, - є чого, нема чого, а він вже до бійки береться. Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка.

Може б, хто послухав казки?
Ось послухайте, панове!
Тiльки вибачте ласкаво,
Що не все в нiй буде нове.

В тридев'ятім славнім царстві,

де колись був цар Горох,

є тепер на господарстві

мудрий пан, вельможний Ох.

Ведуча. Добрий день, любі дітки! Сьогодні до нашого садочка завітає
незвичайна гостя. Це Повітряна кулька. Вона обіцяла прийти, але
чомусь запізнюється.
Голос з-за ширми. Я тут.
Ведуча. /заглядає за ширму/. Ой, кулька справді тут. Але вона соромиться

Жив на світi багатий старий король. Вiн мав навiть свою придворну чаклунку i дуже пишався з того, якi чудеса могла вона творити. I от якось король сповiстив жителiв усього королiвства про те, що вiн вiддасть свою молодшу доньку i пiвкоролiвства тому, хто переможе придворну чаклунку. Але з умовою: якщо хтось вiзьметься за це i не викопає, той позбудеться голови.
А жили у цьому королiвствi троє братiв: Біл, Том i Джек. Жили вони в бiднiй сiм'ї на околицi королiвства. Коли до них долетiла королiвська звiстка, всi вирiшили спробувати щастя. Першим у дорогу зiбрався старший брат – Біл.

У одному місті жили дві мавпи. Вони були дуже розсіяні. Одну звали Гилку, а іншу - Джапту. Обидві були великі любителі плодів, тому що вони десь читали, що плоди корисні для здоров'я: будеш їх є і станеш красивим і спритним.

Одного разу вони відправилися побродити по лісу і побачили там велику яблуню із стиглими плодами, і їм захотілося понести додому більше яблук. Але в що ж їх узяти? Адже у них навіть хустки з собою не було.