|
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
| | |
|
Всего материалов в каталоге: 400 Показано материалов: 361-370 |
Страницы: « 1 2 ... 35 36 37 38 39 40 » |
Неподалік від
села пастух пас овець. Було вже за полудень, і бідний пастух дуже
зголоднів. Правда, він, виходячи з дому, звелів своїй дружині принести
собі в полі поснідати, але жінка, як ніби навмисне, не приходила. Задумався
бідний пастух: йти додому не можна - як залишити стадо? Того й дивись,
що розікрадуть; залишитися на місці - ще гірше: голод замучить. Ось він
подивився туди, сюди, бачить - тальярі (сільський сторож. - Ред.)
Косить траву для своєї корови. Пастух підійшов до нього і сказав: -
Позич, люб'язний друг: подивися, щоб моє стадо не розтеклась. Я тільки
сходжу додому поснідати, а як поснідаю, зараз вернуся і щедро нагороджу
тебе за твою послугу. |
Жадність ніколи не приведе до добра.
Жив на півночі Індії один багатий ювелір. І ось одного разу вирішив він відправитися торгувати в інші країни.
Довго
їздив він з міста в місто і нарешті прибув на Малабарськоє побережжя,
де і зупинився на нічліг в будинку однієї жінки. А у дворі цього
будинку стояла дерев'яна |
Жили два маленьких хлопчики, два сусіди. Один, Сергійко, був слухняний, а інший, Миколка, ніколи не слухав маму чи тата.
Одного разу на подвір”я хлопчиків впало невідоме насіннячко. Сергійкові мама одразу порадила посадити насіння, тому що добра справа завжди приносить гарні результати, наче вдячність. А Миколка нікого не слухав та вважав, що йому не потрібно нічого ніколи робити. |
Жила-була маленька дівчинка. Всі її любили, дарували багато іграшок.
В дівчинки була одна мрія - вона хотіла завести песика, щоб бавитися з ним, виховувати, гуляти. Але батькі на це не були згодні - вони жили в невеликому будиночку, де місця для песика не було.
Дідусь з бабусею якось подарували дівчинці іграшкового песика. Дівчинка спочатку зраділа, але швидко зрозуміла, що іграшка не може давати лапку, бігати за м'ячиком, просто гратися. Вона назвала песика Барбосиком і посадила на стільчик біля свого ліжечка. Дивилася на нього і зітхала. |
Жили-были старик да старуха, у них была дочка
Алёнушка да сынок Иванушка.
Старик со старухой умерли. Остались Алёнушка да
Иванушка одни-одинешеньки.
Пошла Алёнушка на работу и братца с собой взяла.
Идут они по дальнему пути, по широкому полю, и
захотелось Иванушке пить.
- Сестрица Алёнушка, я пить хочу!
- Подожди, братец, дойдем до колодца. |
Колись давно був в нашому селі старий півень. Любив він водити своїх
курей у ліс та в поле.
Якось півень грібся в землі під деревом і
знайшов гаманець, повний золотих та срібних монет. Схопив півень
гаманець і мерщій з ним додому! Ніг під собою від щастя не чує, співа
на все горло.
А в селі жив один багатій на ім'я д'Арглан. Побачив
радісного півня, підійшов до нього та й каже:
— Ану покажи мені свій
гаманець! Схопив гаманець та й гайда з ним додому. |
Жила собі повітряна кулька. Вона була дуже красива – яскравого рожевого кольору. І було в неї багато братиків і сестричок – великих і маленьких, яскравих і різнокольорових. Усі вони дуже полюбляли подорожувати і час від часу залітати у віконця тих будиночків, де жили слухняні малюки.
Особливо подобалось повітряним кулькам влаштовувати малюкам свята і влаштовувати розваги. Вони перелітали від хлопчика до дівчинки, потім від дівчинки до хлопчика, і всім було весело і цікаво. |
Колись, дуже давно, напередодні кожної весни прокидалися з-під землі підсніжники та сповіщали світ про те, що весна прийшла. Це були дуже ніжні та гарні квітки, саме тому на них було покладено завдання бути першими навесні. Вони розквітали посеред снігу та ніжними пелюсточками створювали красу у світі. |
Далеко за обрієм, там де небо зустрічається з
морем, жили хвилі. Великі і малі, сильні та недуже.
Час від часу вони бігали по морях та океанах, дивилися на людей, кораблі, птахів та
звірів.
Одного разу припливла до дому за обрій маленька хвилька та одразу побігла
до дідуся. - Дідусю, дідусю! Чому? Чому деякі люди
нас не люблять, відвертаються, коли ми до
них говоримо? |
В одній країні жила-була принцеса Поліна. В неї багато улюблених
звірів, але більш за все вона любила свого котика - Пушу. А чому?
Послухай казочку.
Одного разу, коли принцеса була ще зовсім крихітною, вона з батьками
поїхала за місто. Там були зелені ліси, бистрі ріки, співали
різноманітні пташки.
Родина принцеси Поліни зупинилася в маленькому будиночку у лісі. Батько
розпалив вогонь, а матуся приготувала вечерю. Батьки і мала повечеряли
і лягли спасти. Батько поносив Поліночку на руках перед сном, а мати
заспівала колискову. |
| |
| | |
|
|
|