П`ятниця, 29.03.2024, 08:56
Приветствую Вас Гість RSS
Дитячий сайт Казкар
ГоловнаКаталог статейРегистрацияВхід
Українські народні казки
Русские народные сказки
Літературна казка
Казки народів світу
Мамина казка
Дитячі вірші
Сценарій казки
П`ятниця, 29.03.2024, 08:56
Завітайте на наш новий сайт за адресою http://kazkar.info/


Меню сайту
Категорії розділу
Англійські казки [10]
Індійські казки [13]
Китайські казки [7]
Французькі казки [10]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма Входу
Головна » Казки народів світу » Англійські казки

Про чемного Джека
>

Жив на світi багатий старий король. Вiн мав навiть свою придворну чаклунку i дуже пишався з того, якi чудеса могла вона творити. I от якось король сповiстив жителiв усього королiвства про те, що вiн вiддасть свою молодшу доньку i пiвкоролiвства тому, хто переможе придворну чаклунку. Але з умовою: якщо хтось вiзьметься за це i не викопає, той позбудеться голови.
А жили у цьому королiвствi троє братiв: Біл, Том i Джек. Жили вони в бiднiй сiм'ї на околицi королiвства. Коли до них долетiла королiвська звiстка, всi вирiшили спробувати щастя. Першим у дорогу зiбрався старший брат – Біл.
Шлях був неблизький, отож мати наготувала синовi в дорогу харчiв. І ось Біл полишив батькiвський дiм. Iшов, iшов, аж ось зустрiчає сивого, згорбленого маленького дiдуся.
– Доброго ранку, Бiле, – привiтався до нього старий.
– Ранок як ранок, – вiдповiв Біл.
– Куди прошкуєш? – запитує дiдусь.
– А тобi яке дiло? Ось так вiдповiв Біл i пiшов далi. Дiстався вiн, нарештi, до королiвського замку, i заявив, що прийшов спробувати подолати придворну чаклунку.
– Що ж, почнемо, – каже король.
– Побачимо, хто кого переможе!
– Тут i дивитися нiчого, – вiдповiв Біл, кинувши зневажливий погляд у бiк сухенької, маленької бабусi. Та чаклунка раптово навалилась на нього важкою кам'яною вежею i бiдний Біл навiки вгруз у землю. Почав збиратися в дорогу середнiй брат – Том. Мати його просить:
– Не йди, Томе, раптом i ти, як i Біл, не повернешся.
– Нi, мамо, якщо вже вирiшив, то треба йти, – вiдповiв Том. Взяв харчi та й подався. Iде, а назустрiч йому той самий згорблений, сивий дiдок. Далi з Томом сталося те, що й зi старшим братом, бо вiн не захотiв розповiсти дiдусевi, куди йде.
Король, як i минулого разу, покликав свою чаклунку i сказав Томовi: хто кого подолає, той буде переможцем. Том зверхньо поглянув на немiчну з виду бабусю i виступив уперед. I сталося з ним те, що i з Білом.
Настала черга Джековi йти до королiвського замку. I попросив вiн матусю приготувати йому в дорогу поїсти. Але мати сказала:
– Не йди, синочку! Ти один у мене лишився. Але Джек вiдповiв, що повинен iти. Мати так гiрко плакала, що нiчого не змогла приготувати йому в дорогу. Отож Джек узяв з собою шматок сухого хлiба та й подався. Незабаром вiн зустрiв старого, сивого, згорбленого дiдуся.
– Доброго ранку, Джек, – привiтав його дiдусь.
– Доброго ранку, дiдусю! – вiдповiв Джек.
– Куди шлях верстаєш?
– Та ось, дiдусю, шукаю корабель, котрий може ходити по суходолу. Чи не хочеш поснiдати зi мною?
– Спочатку вiзьми ось цю палицю, – каже дiдусь, – i йди тiєю дорогою, якою я прийшов сюди. Iди, доки не дiйдеш до чистого джерела. Опусти в джерело палицю і тримай доти, доки вода не перетвориться на вино.
На березi ти знайдеш срiбний глечик i кухоль. А потiм здогадайся сам, що тобi робити. А як повернешся сюди, корабель буде готовий. Що ж, Джек пiшов i швидко знайшов чисте джерело, опустив у нього чарiвну палицю i тримав її там до тих пiр, аж поки вона не перетворилась на вино. Набрав повен глечик вина й принiс його дiдусевi. Вони разом поснiдали сухим хлiбом i запили вином. А корабель на колесах уже чекав на нього.
– Сiдай на цей корабель, Джек, – мовив дiдусь, – i скажи такi слова: "Пливи, мiй корабель, пливи!" – i корабель попливе. Та не забудь, ти повинен брати на корабель кожного, хто стрiнеться тобi на шляху до королiвського замку. I ще пам'ятай: кожного, хто сяде на твiй корабель, ти маєш запитати, як його iм'я.
От Джек сiв на корабель і сказав:
– Пливи, мiй корабель, пливи! I корабель поплив. Коли вони пропливали через високi гори, Джек побачив чоловiка, котрий валив величезнi дерева. Джек здивувався i запитав:
– Агов, як тебе звати?
– Хто-всiх-подолає!
– Хто всiх подолає? Авжеж, це ти. Сiдай до мене на корабель. Хто-всiх-подолає сiв на корабель, i далi вони попливли разом. Коли пропливали над зеленим лугом, Джек побачив велику череду й чоловiка, котрий ловив i тут же поїдав свиней, корiв, овець.
– Агов, як тебе звати? – крикнув Джек.
- Хто-найбiльше-з'їсть!
– Хто найбiльше з'їсть? Звiсно, це ти! Сiдай до мене на корабель. Хто-найбiльше-з'їсть сiв на корабель, i далi вони попливли втрьох. Коли спускалися в долину, Джек побачив чоловiка, який спорожнював усi джерела i струмки.
– Агов, як тебе звати? – крикнув Джек.
– Хто-найбiльше-вип'є!
– Хто найбiльше вип'є? Пий собi на здоров'я! Хочеш їхати з нами? Хто-наибiльше-вип'є сiв на корабель, i Джек сказав:
– Пливи, мiй корабель, пливи! I корабель поплив далi. Потiм Джек побачив, як стежкою бiжить чоловiк. Спочатку вiн бiг на однiй нозi, потiм на другiй. Джек запитав:
– Агов, як тебе звати?
– Хто-всiх-пережене!
– Хто всiх пережене? Так, це ти! Сiдай до нас на корабель. Хто-всіх-пережене також сiв на корабель, i вони попливли, аж поки не зустрiли чоловiка, який стояв з рушницею i цiлився вгору, нiби хотiв пiдбити зайця в небi.
– Агов, як тебе звати? – крикнув Джек.
– Хто-найдалi-стрiляє!
– Поїхали з нами! Влучний стрiлець також сiв на корабель, i Джек сказав:
– Пливи, мiй корабель, пливи! I вони попливли далi, аж поки не зустрiли чоловiка, котрий дивився вдалину, приклавши до чола руку.
– Агов, як тебе звати? – запитав Джек.
– Хто-найдалi-бачить! Поїхали з нами. Хто-найдалi-бачить сiв на корабель, i вони попливли прямiсiнько до замку короля. А коли дiсталися, Джек крикнув:
– Егей! Iз замку вийшов король i запитав:
– Ти чого приїхав?
– Хочу спробувати щастя – може, зумiю подолати вашу чаклунку i завоювати серце принцеси.
– А ти пам'ятаєш умову: якщо ти чи твої помiчники не подолають чаклунку, твоя голова полетить з плечей? – запитує король.
– Пам'ятаю! – вiдповiв Джек.
– Що ж, тодi почнемо, – каже король i кличе стару чаклунку. А Джек покликав Хто-всiх-подолає. Випробування закiнчилось нiчиєю.
– Що ж, – каже король, – а тепер: хто бiльше з'їсть? Джек покликав свого друга Хто-найбiльше-з'їсть. Спочатку їм привели бика, i Хто-найбiльше-з'їсть умить його проковтнув. Потiм двох корiв, потiм кiлькох свиней i, нарештi, дванадцятеро овець. Хто-найбiльше з'їсть проковтнув і їх, а стара чаклунка ще з биком не впоралась.
– Молодець, – сказав король.
– А ось випити бiльше, нiж моя чаклунка, тобi не вдасться!
– Спробуємо, – вiдказав на те Джек i покликав свого приятеля Хто-найбiльше-вип'є. I той випив спочатку струмок, потiм озеро i, нарештi, взявся випити рiчку. Та королевi шкода стало рiчки, i вiн сказав:
– Тут усе ясно. А от хто кого пережене? Джек покликав Хто-всiх-пережене, король дав йому i своїй чаклунцi по яєчнiй шкаралупi й наказав добiгти до океану, зачерпнути солоної води й повернутися назад. Хто-всiх-пережене добiг, звичайно ж, першим, зачерпнув солоної води, побiг назад і на півдорозi зустрiв стару чаклунку ще з порожньою шкаралупою.
– Ой, втомилась, – поскаржилась чаклунка.
– Я теж, – вiдповiв Хто-всіх-пережене.
– Давай вiдпочинемо, – запропонувала вона, – не варто надриватися задля інших. Вони вибрали затишну зелену галявину i сiли вiдпочити.
– Ти поклади голову ось сюди, – каже стара, – та засни годинку. А треба вам сказати, що у старої чаклунки була в кишенi чарiвна кiсточка, яку тiльки пiдкладеш пiд голову сплячому, вiн спатиме доти, доки ту кiсточку не забереш. I ось чаклунка дочекалась, коли нарештi Хто-всiх-пережене мiцно заснув, i пiдклала йому пiд голову цю кiсточку. Потiм перелила морську воду з його шкаралупи у свою i побiгла назад до королiвського замку, Джек уже почав хвилюватися і попросив свого приятеля Хто-найдалi-бачить подивитися, де це забарився Хто-всiх-пережене. Хто-найдалі-бачить одразу ж побачив його.
– Вiн спить на галявинi, що на пiвдорозi звiдси, а пiд головою у нього лежить чарiвна кiсточка. Якщо її не прибрати, вiн не прокинеться.
– Хто-найдалі-стріляє! – покликав Джек.
– Стрельни-но в ту кiсточку, що пiд головою у Хто-всіх-пережене! – попросив вiн. Хто-найдалi-стрiляє вистрелив, вибив кiсточку, i Хто-всiх-пережене одразу ж проснувся. Скочив на ноги, схопив шкаралупу, добiг до океану, набрав солоної води i на пiвшляху назад наздогнав стару чаклунку. Вiн навмисне штовхнув її пiд руку, i зла чаклунка розлила солону морську воду.
Так Джек і одружився з принцесою швидше, нiж встигла повернутися в замок стара чаклунка. I коли я полишав їх, вони були дуже щасливi.
Разом із цим читають:
Категория: Англійські казки |
Просмотров: 2410 | Теги: англійські казки, казка

Пошук

Реклама

Copyright Дитячий сайт Казкар©2010- 2024
Безкоштовний хостинг uCoz