Неподалік від села пастух пас овець. Було вже за полудень, і бідний пастух дуже зголоднів. Правда, він, виходячи з дому, звелів своїй дружині принести собі в полі поснідати, але жінка, як ніби навмисне, не приходила.
Задумався бідний пастух: йти додому не можна - як залишити стадо? Того й дивись, що розікрадуть; залишитися на місці - ще гірше: голод замучить. Ось він подивився туди, сюди, бачить - тальярі (сільський сторож. - Ред.) Косить траву для своєї корови. Пастух підійшов до нього і сказав:
- Позич, люб'язний друг: подивися, щоб моє стадо не розтеклась. Я тільки сходжу додому поснідати, а як поснідаю, зараз вернуся і щедро нагороджу тебе за твою послугу.

Жадність ніколи не приведе до добра.

Жив на півночі Індії один багатий ювелір. І ось одного разу вирішив він відправитися торгувати в інші країни.

Довго їздив він з міста в місто і нарешті прибув на Малабарськоє побережжя, де і зупинився на нічліг в будинку однієї жінки. А у дворі цього будинку стояла дерев'яна

У одному місті жили дві мавпи. Вони були дуже розсіяні. Одну звали Гилку, а іншу - Джапту. Обидві були великі любителі плодів, тому що вони десь читали, що плоди корисні для здоров'я: будеш їх є і станеш красивим і спритним.

Одного разу вони відправилися побродити по лісу і побачили там велику яблуню із стиглими плодами, і їм захотілося понести додому більше яблук. Але в що ж їх узяти? Адже у них навіть хустки з собою не було.