>Колись, дуже давно, напередодні кожної весни прокидалися з-під землі підсніжники та сповіщали світ про те, що весна прийшла. Це були дуже ніжні та гарні квітки, саме тому на них було покладено завдання бути першими навесні. Вони розквітали посеред снігу та ніжними пелюсточками створювали красу у світі.
Та пройшов час і підсніжники стали надто гордими, почали зневажати братів своїх – проліски та інші весняні квіти. Вони вважали себе першими та найгарнішими, а тому перестали нести добро та радість у світ. І одного дня прилетіла до них чарівниця справедливості та покарала за таке відношення. Прокляття було таким, що кожного разу, коли люди зривали підсніжники з корінцем, то вони вже ніколи не виростали.
Одного разу прокинувся маленький добрий підсніжник напередодні весни та простягнув свої ніжні пелюсточки до неба. Поруч з ним виріс блакитноокий пролісок та ще один підсніжник, який був старший за нього, а тому вищий та гарніший, адже розквітнув він раніше. Усі втрьох вони росли та розквітали, розповідаючи світові про весну. Та старший підсніжник постійно зневажливо ставився до них з проліском та вважав себе кращим.
Прийшли якось до лісу два хлопці: поганий та хороший, за квітами для мами на свято. Поганий одразу побіг наперед та почав зривати похапцем найбільші та найгарніші підсніжники, аби другому не дісталися вони. Оскільки він квапився, то позривав усі з корінням. Хороший же хлопчик почав обирати найніжніші квіточки, котрі не зів’януть скоро, а будуть довго стояти вдома. Так він зірвав наші добрі підсніжник та пролісок.
Наступного року добрий маленький підсніжник та пролісок виросли знову, радіючи весняному сонцю та весні. Знахабнілий минулорічний підсніжник більше ніколи не виріс. Саме тому треба знати, що квіточки розквітають лише тому, що добрі люди не виривають їх з землі з корінням, а намагаються зберегти їх красу на багато років.
|
