>Цей малий Сергійко –
Хлопчик-навпакійко.
Зранку і до ночі
Каже він: «Не хочу!»
Вже замучились батьки –
Все він робить навпаки.
Осінь, дощ, калюжі, вітер,
Повдягали куртки діти,
Повзували чобітки,
А Сергійко – навпаки:
Шорти з шафи витягає
Та сандалики взуває.
Тато каже: «Йди в кімнату!» -
Він біжить надвір гуляти.
А бабуся зве до столу –
Він не квапиться ніколи,
Ліг на килим та й лежить –
Хай бабуся покричить!
От коли вона втомилась,
Та й на внука розгнівилась,
Кинула виделку й ніж
І сказала: «Ну й не їж!»
То малюк, не чувши ніг,
Сам обідати прибіг.
Мама просить: «Треба, сину,
Нам піти до магазину».
Син говорить: «Я машина,
Що зламалась без бензину!»
Він бібікає, гуркоче,
Одягатися не хоче.
Плаче, тупає ногами.
«Не піду!» - кричить до мами.
Ніч настала, треба спати,
Починає він стрибати.
Кожен вечір хлопчик каже,
Що у ліжко він не ляже.
І навчились мама й тато
Навпакійком керувати:
Зробить хлопчик залюбки
Те, що просять навпаки.
«Хліб не їж, залиш для мишки!»
Проковтне увесь до кришки.
«Молока не пити зранку!» -
Випиває махом склянку.
«Не складай свої машинки» -
Прибере їх за хвилинку.
Дуже просто з ним справлятись
Став він стригтись і купатись,
Їсти, спати, руки мити,
Те, що треба, те й робити.
Бо придумали батьки
Вчити сина навпаки!
|
