Я вночі всього боюсь,
Бо живе десь Боягузь!

Тільки я лягаю спати,
Починає він зітхати,

Під вікном ховається,
З мене насміхається,

То дверима – рип-рип,
То у шафі – скрип-скрип!

Я під ковдрою лежу.
Я від страху весь дрижу!

Дріб зубами вибиваю
Боягузя уявляю.

І не можу ні на мить
Боягузя уявить!

Та нарешті я підвівся,
В шафі все передивися.

Перевірив чобіток,
Озирнувся у куток.

А в кутку сидить, дивлюсь, -
Боягузь!

Він устав, хвіст підняв
І тихесенько сказав: -
Н-няв!