Мороз малює срібно-синім пензлем

Чарівних квітів пелюстки коштовні

А вікна плачуть. Їхні сльози мерзнуть,

Лишаючи малюнки неповторні.

І заблудившись поміж сотень граней

Проміння сонця вранішнього тихе

Дарує вікнам кришталеве вбрання

Мороз поскрипує веселим сміхом

І весь зимовий світ в калейдоскопі

Сніжинок, світла і яскравих барв

Став трішки ближчим, й, трішечки, казковим

Як на дитячих книжок сторінках.

Поміж сплетіння дивних тих узорів

Он Ангел, з розпростертими крильми,

Он Миколай, колядники з козою,

І троє царів, що несуть дари.

А он звірята, з Чарівного Лісу

Що вміють розмовляти геть як люди

І лицарі Старого Королівства

У срібних латах й пишних обладунках.

І весь той світ чарівний і казковий

Тобі розказує чудні свої пригоди

Дарує мрії ніжні, кольорові

І віру в Диво, що все буде добре.