> Сніжний віночок
сплітає зима, Такий, що не
можна й намріяти. Йду я тихенько,
немов крадькома, — Жалко віночок
розвіяти.Хай хоч погляну
в люстерко: який? Тільки ввійшла я
до хати, Став той віночок вологий, липкий, З хустки почав опадати. Глянула в люстро
— віночка нема. В хаті стою і сумую. А у віконце сміється зима: «Вийди, новий подарую!»
|