Снився перед святом:

Щоки в нього крижані,

В чубі — сніг лапатий.

Дід Мороз лише дихне —

Мерзне все довкола,

Тільки гляне — і мене

Холодом проколе...

А коли прийшло в наш дім

Новорічне свято,

Вийшов я у парк тоді

Погуляти з татом.

Осипався з верховіть

Сніг, як самоцвіти.

Бачу: Дід Мороз стоїть,

А круг нього — діти.

Він бере на руки їх,

Щось розповідає —

І дзвінкий веселий сміх

Між дерев лунає.

Дід Мороз мені гукнув:

«Йди сюди, онуку!» —

І до мене простягнув

Білу свою руку.

Я принишк. Але рука —

Лагідна й гаряча.

І зрадів я, що людська

У Мороза вдача.