>Джмелі спросоння — буц лобами, Попадали, ревуть в траві. І задзвонили над джмелями Дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне сонце на тумані До проса виплило з води, Де на пташинім щебетанні Послався малиновий дим.
Лиш сонях спав, хоча й не мусив... І ось за те, аби він знав, Важкий ячмінь медовим вусом Бджолу за лапку лоскотав.
У картузах із парусини Комбайн комбайнові гукав: — То що косить? Воно ж все синє — Де льон, де небо, де ріка?
|