|
> Був собі дід та баба, та не було в них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:
- Ходім, бабо, в ліс по грибки!
От пішли, бере баба грибки, коли дивиться - у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить.
От вона дідові:
- Дивись, діду, яка гарна качечка! А дід каже:
- Візьмімо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї
ніжка переломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй
гніздечко, обложили його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знов
пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, що в них прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:
- Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.
Другого дня знов пішли дід і баба по грибки. Приходять додому - аж у
них і варенички зварені, і починочок стоїть на віконці. Вони знов до
сусідів:
- Чи не бачили кого? Кажуть;
- Бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. Така,- кажуть,- гарна, тільки трішки кривенька!
От дід і баба думали-думали: "Хто б це був? " - ніяк не вгадають. А далі баба дідові й каже:
- Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що
йдемо по грибки, а самі заховаємось та й будемо виглядати, хто до нас
понесе воду. Так і зробили. Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж
із хати виходить дівчина з коромислом: така гарна! Тільки що кривенька
трошки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату; дивляться - аж
у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. Вони тоді взяли
гніздечко та й укинули у піч, воно там і згоріло.
Коли іде дівчина з водою. Ввійшла в хату,
побачила діда й бабу та зараз до гніздечка - аж гніздечка нема. Вона
тоді як заплаче! Дід і баба до неї, кажуть:
- Не плач, Галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину!
А дівчина каже:
- Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили
мого гніздечка та не підглядали за мною; а тепер,- каже,- не хочу!
Зробіть мені, діду, кужілочку й веретенце, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, просять її зостатися;
вона не схотіла. От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона
взяла, сіла надворі й пряде.
Коли ж летить каченят табуночок, побачили її й співають:
- Онде наша діва. Онде наша Іва, На метеному
дворці, На тесаному стовпці. Кужілочка шумить, Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір'ячку, Нехай летить з нами! А-дівчина їм відказує: - Не
полечу з вами: Як була я в лужку, Виломила ніжку, А ви полинули, Мене
покинули..
От вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі.
Коли летить другий табуночок. І ці теж:
- Онде наша діва, Онде наша Іва, На метеному
дворці, На тесаному стовпці. Кужілочка шумить, Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір'ячку, Нехай летить з нами! На метеному дворці,
А дівчина їм відказує:
- Не полечу з вами: Як була я в лужку, Виломила ніжку, А ви полинули, Мене покинули!..
Коли летить третій табуночок, побачили дівчину і зараз:
- Онде наша діва, Онде наша Іва, На метеному
дворці, На тесаному стовпці. Кужілочка шумить, Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір'ячку, Нехай летить з нами!
Скинули їй по пір'ячку, дівчина увернулася в пір'ячко, зробилася качечкою і полетіла з табуночком.
А дід і баба зосталися самі собі.
| 
