З далеких мандрів

в добрий час

вертався березень

до нас.

Ішов швиденько,

без спочину,

до брата лютого

на зміну.

Ішов три дні,

ішов три ночі,

щоб стать на варту

опівночі.

Весні

він фарби ніс

в торбині:

зелені,

жовті,

білі,

сині…

- А що,

як спробувати мені

намалювати щось

весні?

Та тільки

сів він у долині,

дістав з торбини

фарби сині,

як почалось уже

смеркати…

- Коли ж я буду

малювати

веселий став

і світле небо?

Мені ж на варту

скоро треба!..

І березень

чимдуж побіг,

а фарби –

витекли на сніг…

З тих пір

весною

у долині

цвітуть фіалки

– сині-сині!