>Хоч раз на рік ми можем не бояться — Діду Морозе, ніс нам холоди! Ти ж, вовче, не взувайсь у хитрі тихі капці, І ти, лисице, ти з біноклем не ходи!
Сьогодні ми й собі йдемо, як люди, — З капустою у Діда пироги! І лише літо нам оте, яке ще буде, Щоб ми до нього бігли крізь сніги.
Від ластівок вітальні телеграми Прийшли із Африки нам, зайцям-русакам. Вітри ж тим часом білими руками Нам вуха труть, аж в носі коле нам!
Хоч раз в житті ми можем не бояться, Не плутать свої заячі сліди! Ти ж, вовче, не взувайсь в старі у вовчі капці, І ти, лисице, ти з біноклем не ходи!
|