П`ятниця, 06.12.2019, 11:47
Приветствую Вас Гість RSS
Дитячий сайт Казкар
ГоловнаКаталог статейРегистрацияВхід
Українські народні казки
Русские народные сказки
Літературна казка
Казки народів світу
Мамина казка
Дитячі вірші
Сценарій казки
П`ятниця, 06.12.2019, 11:47
Завітайте на наш новий сайт за адресою http://kazkar.info/


Меню сайту
Категорії розділу
Ганс Християн Андерсен [11]
Вільгельм Гауф [9]
брати Гримм [10]
Наталя Забіла [12]
Шарль Перро [6]
Александр Пушкин [3]
Леся Українка [3]
Валерій Шевчук [6]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма Входу
Головна » Літературна казка » Наталя Забіла

Зайчикова хатка
>

селились біля річки

Сірий зайчик та лисичка.

Зайчик — в хатці луб'яній,

А лисичка — в крижаній.


Ось постукала в віконця

Тепла сонячна весна,

І розтанула на сонці

Біла хатка крижана.


Почала лиса зітхати:

— Як я житиму без хати?

Зараз зайця прожену

Й влізу в хатку луб'яну!


Де вже зайчику малому

Суперечить хижаку!

Довелось тікати з дому

Бідолашному звірку.


А лисиця та хвостата

Влізла в зайчикову хату

І в хатинці луб'яній

Оселилась, як в своїй.


Пострибав по лісі зайчик,

Сірий зайчик-побігайчик,

Сльози річкою ллючи:

Страшно в лісі уночі!


Раптом вовк іде до нього

Та й питає: — Що таке?

Мабуть, в зайчика малого

Лихо трапилось тяжке?


— Ой, мене прогнала з хати

Люта злодійка хвостата!

Ой, куди ж тепер піду?..

Де я захисток знайду?..


— Годі, годі, зайчик, плакать,

Витри слізоньки свої.

Знаю я цю розбишаку,

Зараз вижену її!


Підійшли вони до хати,

Вовк гарчить: — Ану, хвостата!

Забирайся звідсіля! —

А лисиця відмовля:


— От як скочу, як підскочу, —

Полетить від тебе клоччя,

На шматочки роздеру,

Ще й на порох розітру!


Вовк злякався — та й тікати!

А зайча пішло вночі

Знову захисту шукати,

Сльози річкою ллючи.


Враз ведмідь іде до нього

Та й питає: — Що таке?

Мабуть, в зайчика малого

Лихо трапилось тяжке?


— Ой, мене прогнала з хати

Люта злодійка хвостата!

Ой, куди ж тепер піду?..

Де я захисток знайду?..


— Годі, годі, зайчик, плакать,

Витри слізоньки свої.

Знаю я цю розбишаку,

Зараз вижену її!


Підійшли вони до хати.

— Геть! — загримав волохатий.

Забирайся звідсіля! —

А лисиця відмовля:


— От як скочу, як підскочу —

Полетить із тебе клоччя,

На шматочки роздеру,

Ще й на порох розітру!


Як почув ведмідь цю мову —

Враз сховався у кущі,

І побрів наш зайчик знову,

Сльози річкою ллючи.


Стріла зайчика собака,

Розпитала, що та як.

— Годі, — каже, — годі плакать,

Не боюсь я розбишак!


Підійшла й вона до хати,

Загарчала: — Геть, хвостата!

Забирайся звідсіля! —

А лисиця відмовля:


— От як скочу, як підскочу, —

Полетить від тебе клоччя,

На шматочки роздеру,

Ще й на порох розітру!


Утекла й собака зразу!

А зайчатко уночі

Знов побігло, від образи

Сльози річкою ллючи.


Враз іде назустріч півник,

Гострі шпори на ногах.

— Що з тобою? Дуже дивно

Зайця бачити в сльозах!


— Ой, мене прогнала з хати

Люта злодійка хвостата!

Ой, куди ж тепер піду?..

Де я захисток знайду?..


— Що ж, провчу я розбишаку!

— Де вже, півничок, тобі?!

Вовк, ведмедик і собака

Відступились в боротьбі...


— Ну, за мене не страшися!

Сам побачиш, — от ходім! —

Вийшли друзі на узлісся,

Де стояв зайчатин дім.


Місяць виглянув з-за хмари.

Півник крилами ударив.

— Годі спать — ку-ку-рі-ку! —

На чужім пуховику!


Вмить лиса продерла очі.

— Хто там ходить по двору?

От як скочу, як підскочу —

На шматочки роздеру!


Не злякався півник смілий

Та на ґанок як стрибне.

— Забирайся, поки ціла!

Не дратуй, гляди, мене!


Відкида лиса запори,

Бачить: півник-молодець,

Гострий дзьоб, сталеві шпори

Ще й червоний гребінець.


Тут лиса аж закрутилась

— Я хороша! Я не зла!

Я з зайчатком не сварилась,

По-сусідському жила!..


А сама — мерщій на ґанок,

Та — по східцях, та у ліс!..

І зустрінув зайчик ранок

Знов веселий, як колись.

Разом із цим читають:
Категория: Наталя Забіла |
Просмотров: 9445 | Теги: Зайчикова хатка, літературна казка, Наталя Забіла

Пошук

Реклама

Copyright Дитячий сайт Казкар©2010- 2019
Безкоштовний хостинг uCoz