|
> Дуже давно була собі принцеса, яка обожнювала всякі золоті дрібниці. Її улюбленою іграшкою була золота кулька.
У жаркі дні вона любила сидіти в лісі у старого колодязя і підкидати свою золоту кульку.
Одного разу кулька вислизнула з її рук і впала в колодязь, який був таким глибоким, що принцеса навіть не бачила його дна.
- О, Господи! Пропала моя золота кулька, - вигукнула принцеса і від горя заплакала.
Раптом вона почула голос:
- Що сталося, принцеса?
Озирнулася принцеса і побачила жабу, що висунулася з води. - Ах, це ти, - сказала принцеса. - Якщо вже тобі так хочеться знати, я розстроїлася, тому що моя золота кулька впала в колодязь.
- Я можу його дістати, - сказала жаба, - а що я отримаю за це в нагороду?
- Усе, що хочеш, жабко. Хочеш мої перли і коштовності? - запропонувала принцеса. - А може хочеш мою золоту корону?
- Навіщо мені корона? - заперечила жаба. - Ось якщо ти пообіцяєш, що я стану твоїм кращим другом, якщо запросиш мене до себе на обід і дозволиш мені спати у тебе удома, то я дістану твою кульку.
 - Гаразд, - погодилася принцеса, а про себе подумала, що жаба базікає нісенітницю. Стрибнула жаба в колодязь і через хвилину повернулася із золотою кулькою.
Як тільки жаба поклала кульку біля ніг принцеси, та підхопила улюблену іграшку і, не сказавши навіть "Спасибі", побігла додому.
- Почекай, - закричала їй услід жаба. - Я не можу так швидко бігати.
Але принцеса не звернула на неї уваги.
Принцеса зовсім забула про жабу. Наступного дня, коли вона сіла з сім'єю обідати, почула як хтось шльопає мокрими лапами по мармурових сходинках палацу. Раптом почувся голос:
- Принцеса, відчини двері!
Принцеса з цікавістю побігла відчинити двері. На порозі побачила вона зелену, мокру жабу і швиденько закрила перед жабою двері.
Король помітив те, що сталося і запитав:
- Чи не велетень намагався тебе викрасти?
- Ні, татусь, - відповіла принцеса - Усього лише навсего осоружна жаба.
- Чого ж вона від тебе хоче? - запитав король.
Поки принцеса про усе розповідала, знову постукали в двері.
Впусти мене, принцеса, - благала жаба. - Невже ти забула свою обіцянку у колодязя з холодною водою?
Обіцянки треба виконувати, дочечка. Впусти жабу, - наказав король.
Із скривдженим обличчям пішла принцеса відкривати двері. Жаба пострибала до столу і сказала: - Підніми і посади мене поряд.
- Не говори дурниць, - відповіла принцеса, але король так суворо на неї подивився, що принцеса тут же передумала.
Крісло було недостатньо високим і жаба зажадала, щоб її посадили на стіл. Розташувавшись на столі вона сказала:
- Присунь мені свою золоту тарілку, щоб я могла разом з тобою пообідати.
Принцеса виконала і це прохання, хоча апетит до обіду у неї зовсім пропав. Жаба наїлася усмак і сказала: - Я втомилася. Віднеси мене вгору, в твою кімнатку, щоб я могла поспати.
Думка про те, їй доведеться спати в одній кімнаті з холодною, мокрою жабою так розстроїла принцесу, що вона знову була готова заплакати. Але король наказав:
- Вирушай вгору. Не годиться відмовляти тому, хто допоміг в біді.
- Добре, татусь, - сказала принцеса і обережно, двома пальчиками узяла жабу, віднесла її у свою кімнату і посадила чимдалі від себе.
Проте незабаром почула як жаба пристрибала до її ліжечка.
- Я теж втомилася, - сказала жаба. - Візьми мене в ліжечко, бо поскаржуся королеві.
Принцеса поклала жабу під ковдру. Зелена голова жаби лягла на пухнасту подушечку.
Коли принцеса знову лягла, то із здивуванням почула тихе схлипування.
- Що сталося, жабко? - запитала принцеса.
- Я мріяла тільки про одне: знайти друга, - поскаржилася жаба. - Але ж ти мене зовсім не любиш. Краще вже мені повернутися в колодязь.
Принцесі стало соромно.
Сіла вона на краєчку ліжечка і сказала:
- Обіцяю бути твоїм другом.
Цього разу вона сказала правду. Потім принцеса поцілувала жабу в маленьку зеленувату щічку і побажала їй добраніч.
В одну мить жаба перетворилася на прекрасного молодого принца. Принцеса дуже здивувалася і зраділа.
Як і слід було чекати, принцеса і принц подружилися, а через декілька років зіграли вони весілля іі довго-довго жили щасливо разом.
|
