Хто свій рід забуде,

Рідних маму й тата,

Той хай не вертає

До своєї хати.

Пам’ятаю, мамо,

Твоє тихе слово,

Що мене учило

Добру та любові.

«У вербі, дитино,

Сонце прокидається,

На гілках калини

Діти колихаються».

Опустила віти

Червона калина,

Тихо шепче з вітром

Верба й тополина.

А до мене знову

Мамин голос лине:

«Без верби й калини