>Настала осінь. Холодом Повіяло навкруг. Все більш береться золотом Зелений ліс та луг. Від вітру коливається Пожовклі дерева, А листя з них зривається І пісеньку співа: — Веселі танцюристи ми, Кружляєм в висоті, — Листки, листочки, листики, Червоні й золоті! Зриваємось ми зграями З топольок та беріз, Злітаємо, кружляємо І падаємо вниз. Та вітром знов піднесені Мчимо з височини. Нам радісно! Нам весело! Нам любо восени! І піснею приваблені, Листочки на дубках, На вишеньках, на яблунях Шепочуться в садках. Хвилюються, шепочуться: — Ой, як же нудно тут! І нам давно вже хочеться Звільнитися від пут. Невже ніхто із прив’язі Не схоче нас зірвать? Не винесе, не вивезе, Не пустить танцювать?! — Та ви ж іще в зеленому, — Їм каже вітерець, — А в одязі буденному не можна йти в танець. Як вдягнете убрання те, Червоне й золоте, — Легкі та вільні станете І теж полетите! Злітає листя зливою І падає німе... Вітрець пісні наспівує, А сам все дужче дме!
|