| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
Ластівки (Цикл «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА») - Наталя Забіла
>Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки.
Метушаться за віконцем клопітливі ластівки.
Вже останній сніг розтанув. Тепло. Весело. Весна!..
Яся встане вранці-рано та відразу — до вікна:
— Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить?
Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть?
Відчини віконце, мамо, хай вони сюди летять!
Я дивитимусь, руками я не буду їх займать!
Підлетіли. Відлетіли. Тільки крильця — блим та блим!
— Це вони будують вміло для своїм маляток дім.
Все працюють безупинно, не марнують, бачиш, час.
Грудочки м’якої глини в дзьобах носять раз у раз.
Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі.
В нім лежатимуть яєчка у м’якесенькім кублі.
Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх!
Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах.
Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать, —
так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать.
А тоді настане осінь. Стане зразу холодніш.
Вранці ляжуть білі роси на травичку, на спориш...
— Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді!
Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді?
— В теплий край тоді, далеко полетять усі пташки:
журавлі, качки, лелеки і маленькі ластівки.
А як буде знов надворі тепло, весело, весна —
прилетять пташки з-за моря знов до нашого вікна!
|
| Разом із цим читають: |
| |
| Категория: Вірші про дітей |
|
| Просмотров: 3577
| Теги:
|
| |
| |  |
|
|
