>В темну нічку, десь на хмарах Задзвеніла гра весела — То летіли два янголи Понад українські села.
„Ми ж всі два вже цеї ночі Стільки світа проходили — І які були дарунки, Все роздали, розділили.
— Що ж тепер ми подаруєм? Наші коші вже порожні. А ті діти українські — Красні, милі і побожні.
І сказав молодший янгол: — Може в небо завернути І дарунків ще набрати Й цих дітей не поминути?
Зажурився Свят-Угодник, Друг дітей, Святий Микола, І зітхнув, на села глянув І промовив так спроквола:
„Не забув я, слуги Божі, Я про них найбільше думав, Про українську дітвору, Як з Святого вийшов Двору.
Та не забавки діточі, Ані ласощі, ні лялі Їм потрібні, щоб втишити їхні смутки, їхні жалі.
Я зішлю їм цеї ночі Ліпші скарби, кращі дари: Милосердя й Божу ласку Я несу їм із-за хмари.
Мир і спокій я приношу В кожну їхню скромну хату, А в серцях любов їм створю І надію пребагату.
Хай від нині згода й єдність Процвіта між ними стиха, Ці чесноти їх підіймуть, Оборонять їх від лиха.
В тих чеснотах хай зростають Пишно, як той лан у жниві, І хай будуть бодрі й сильні І могутні, і щасливі".
Так промовив Свят-Микола І янголи звеселіли, І крильцями понад села, Понад ниви зашуміли.
І, злітаючи на хмари, Вірний край благословили, І на знак благословіння Два перця із крил зронили.
|