В залі на видному місці образ святого Миколая. Перед ним горить лампада. На столі таріль з печивом ("миколайчики”). За столом сидить вчителька, перевіряє зошити, а на стільцях, святково одягнені діти читають книги і журнали.

І ХЛОПЧИК: Ольго Петрівно, я ніде в цій книзі не знаходжу про святого Миколая.

І ДІВЧИНКА: Я теж. Ви, будьте ласкаві, краще розкажіть нам про нього, і про сьогоднішнє свято.

ВЧИТЕЛЬКА: Уважно слухайте, я розповім.

Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше – 22 травня, а друге 19 грудня – сьогодні.

Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він захисник усіх бідних і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він почесний охоронець і завжди до них приходить з подарунками.

Народ про святого Миколая склав багато легенд і переказів. В них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, а, особливо, на воді.

Всі рибалки мали в своїх куренях образ святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел.

Святий Миколай – є другий після Бога заступник людей від усіх бід і нещасть. Все життя він ніс людям Добро і Милосердя.

Він опікується не тільки людьми, а й диким звіром.

(Стукіт у двері. До зали входять 2 ангели у білих шатах).

ІІ ХЛОПЧИК: А чому не прийшов святий Миколай?

І АНГЕЛ: Він нас прислав до вас і наказав, щоб ми зібрали всіх на свято і передали вам, що йде з дарунками Миколай.

ІІ ДІВЧИНКА: З дарунками! (Радо плеще в долоні).

ІІ АНГЕЛ:

Дарунки потім, а спочатку:Скаже слово вам про Бога,Запитає, що і в кого, Й як іде навчання?Хто з вас людям добро робить?Хто живе по правді? Хто з вас любить рідну неньку,Як їй помагає?Хто з вас слуха і шанує Своїх вчителів?Хто із вас "будує”України рідний дім?

ВЧИТЕЛЬКА: Чи готові всі дати гідну відповідь Миколаю?

ДІТИ (хором): Готові!

ВЧИТЕЛЬКА: Тоді давайте заспіваємо колядку "Ой хто, хто Миколая любить”.

(Всі співають):

Ой хто. Хто Миколая любить,Ой хто, хто Миколаю служить,Тому святий Миколай На всяк час помагай,

Миколаю!

Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну,Ой глянь, глянь на змучену, бідну. Ми тебе, всі люди, молим:Проси в Бога ти їй долі,

Миколаю!

Ой, проси долі для Вкраїни,Ой, нехай встане із руїни.Доля й щастя хай витає, В славі й волі хай засяє,

Миколаю!

(Чути стукіт у двері).

ВЧИТЕЛЬКА: Ласкаво просимо!

(Заходить святий Миколай у парчевій ризі з Біблією в руках, а за плечима – велика торбина розшита, з гостинцями).

МИКОЛАЙ: Гарно співаєте! А чи знаєте, хто я такий?

ДІТИ: Знаємо, ми вас чекали. Ви – святий Миколай!

МИКОЛАЙ: Тоді встаньте, хто вчиться краще всіх.

(Відмінники встають. Миколай з ангелами дарують їм подарунки).

МИКОЛАЙ: Хто знає, яке сьогодні свято?

ДІТИ (хором): Святого Миколая. Ми його найбільше любимо.

МИКОЛАЙ: А як ви до нього готувались?

ІІІ ХЛОПЧИК: Вчили колядки, вірші, пісні. Слухали вчительку, вдома старшим допомагали…

МИКОЛАЙ: Хто ж перший порадує мене гарним віршем?

ІІІ ХЛОПЧИК:

Боже великий, єдиний,Нам Україну храни,Волю і світу проміннямТи її осіни.

Світлом науки і знанняНас усіх просвіти,І в чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости.

МИКОЛАЙ: А хто продовжить?

ІІІ ДІВЧИНКА:

Молимось, Боже, єдиний,Нам Україну храни,Всі свої ласки, щедроти Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,Дай доброго світла,Щастя дай, Боже, народу І многая, многая літа!

(О. Кониський)

МИКОЛАЙ: Молодці! Отримуйте книжечки, щоб розумненькими росли.

(Діти по черзі читають вірші, ангели підносять дарунки).

МИКОЛАЙ: А чи вмієте ви відгадувати загадки?

ДІТИ: Вміємо!

Впаде з неба – не розіб’ється,Впаде в воду – розпливеться.

(Сніжинка)

Живе – летить, помре – побіжить.

(Сніг)

Що це за птиця,Що сонця боїться?

(Сніжинка)

Летить коник, басуєПолем-долем пустує.Ніхто його не впіймаєІ ніхто не загнуздає.

(Вітер)

Торох, торох, розсипався горох,Почало світати – нема що збирати.

(Небо і зорі)

Голуба хустина,Жовтий клубок:По хустині качається,Людям усміхається.

(Небо і сонце).

IV ХЛОПЧИК: А я знаю вірш "Українці ми маленькі”.

МИКОЛАЙ: Розповідай. Послухаємо тебе.

IV ХЛОПЧИК:

Українці ми маленькіУкраїна – край рідненький.Вірні діти свого роду, Українського народу.

Все, що рідне, ми кохаєм,Усім людям помагаємСвоє знаймо, свого вчімся І до рідного горнімся.

V ХЛОПЧИК: Я теж знаю віршик "Рідний край”.

МИКОЛАЙ: І тебе слухаємо.

V ХЛОПЧИК: Тут, де ми живемо, Наш рідненький край. Боже, Україні щастя й долю дай! Тут де ми живемо Вся рідня, брати. Боже, промінь згоди В серцях засвіти. Тут батьки за волю Лили свою кров, Боже, хай воскресне Їхня слава знов!

МИКОЛАЙ: Друзі, я дуже радий, що зустрівся з такими чудовими, розумними, добрими дітьми. Он скільки віршів знаєте! Молодці!

Непомітно час сплив, пора прощатись. Піду до тих дітей, хто нині тяжко хворий і не зміг прийти на наше свято. Понесу і їм подарунки.

ВЧИТЕЛЬКА:Святий Миколаю, ми Вам дуже вдячні, що завітали до нас.

VI ДІВЧИНКА: Святий Миколаю,Тебе ми любимо й благаєм, Покровом будь над діточками.

VI ХЛОПЧИК: Спасибі! Ми Вас і на той рік будемо чекати.

МИКОЛАЙ: Обов’язково прийду.

А ви, мої дорогі діти,Дбайливі будьте, не ліниві,Стійкі у праці й терпеливі. Будьте добрі, а не злі,Щоб всього світу школярі маліНа вас дивились і казали: "Які ж ці діти України вдалі!Яка ж ця славна Україна,Як в неї кожна ось така дитина” .

І ДІВЧИНКА (підбігає до столу, бере таріль з печивом і – до Миколая):

Пригощайтесь. Самі пекли ці "миколайчики”.

МИКОЛАЙ (бере печиво, куштує його):

Ох і смачне! Обдаруй ним всіх присутніх.

(Дівчинка пригощає всіх печивом).