Казка „Ріпка"

Автор. Посадив на городі дід ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. Настала холодна осінь, а ріпка проситься:

- Ой, дідусю білобровий,

Занеси мене в комору.

Автор.Став дід ріпку із землі тягти. Тягне-потягне, витягти не може.

Покликав він на поміч бабусю.

Дід: - Ей, бабусю, не сиди.

Ріпку вирвати допоможи.

Автор.Тягнуть-потягнуть, витягти не можуть.

Кличе бабуся свою онучку.

Баба:- Внученько, рідненька,

Допоможи нам з ріпкою справитись, серденько.

Тягнуть знову, а ріпка міцно в землі сидить.

Автор. Кличе внучка свою. собачку Жучку:

Внучка:- Жучко, де ти, приєднайся.

Ріпку вирвати постараймося!

І знову витягнуть не можуть.

Автор.Кличе Жучка Кицю:

Жучка:- Кицю люба, веселенька.

Злазь зі припічка тепленького.

Рукавички одягли.

Ріпку вирвати поможи.

Автор.Тягнуть руками, спираються ногами, промучалися весь день, а ріпка сидить, як пень.

Киця. Що ж, прийдеться кликати мишку Сіроманку, нашу вихованку.

З'являється Мишка.

Мишка: Щоб справитись з ріпкою скоренько

Давайте зробимо вправи гарненько

Будемо гантелі піднімати

Та м'язи міцні качати.

Раз і два і,

Вліво, вправо

Вийде діло в нас на славу.

Ще раз разом усі.

Стали, потягнули!

Витягли ріпку!