>Жила собі повітряна кулька. Вона була дуже красива – яскравого рожевого кольору. І було в неї багато братиків і сестричок – великих і маленьких, яскравих і різнокольорових. Усі вони дуже полюбляли подорожувати і час від часу залітати у віконця тих будиночків, де жили слухняні малюки.
Особливо подобалось повітряним кулькам влаштовувати малюкам свята і влаштовувати розваги. Вони перелітали від хлопчика до дівчинки, потім від дівчинки до хлопчика, і всім було весело і цікаво.
Аж раптом наша Рожева Кулька завередувала. Вона була дуже яскрава, і їй хотілося, щоб тільки вона була в центрі уваги. Вона навіть упала на підлогу, щоб всі помітили й прийшли їй на допомогу, покинувши свої завзяті ігри.
Несподівано настав вечір, і Рожева Кулька помітила, що вона лежить одна-однісінька на підлозі, у самоті і темряві. І тільки два якихось зелених вогника наближалося до неї! Ой-ой-ой! Це ж кошеня! Саме воно було пухнастим і м’якеньким, але в лапках у нього були гострі кігті, якими воно так боляче дряпалося… Кулька чула від старших братиків, що іноді зустріч з котами дуже небезпечна. Ось і зараз кіт підкрадався все ближче і готувався стрибнути прямо на Кульку.
Добре, що у кімнату прийшла мама малюка і врятувала нашу Рожеву Кульку.
|
