>Жила-була маленькадівчинка. Всі її любили, дарувалибагатоіграшок. В дівчинкибула одна мрія - вонахотіла завести песика, щоббавитися з ним, виховувати, гуляти. Алебатькі на це не булизгодні - вони жили в невеликому будиночку, де місця для песика не було. Дідусь з бабусею якосьподарувалидівчинцііграшкового песика. Дівчинкаспочаткузраділа, алешвидкозрозуміла, що іграшка не можедавати лапку, бігати за м'ячиком, просто гратися. Вона назвала песика Барбосиком і посадила на стільчикбілясвоголіжечка. Дивилася на нього і зітхала. Одного разу дівчинказастудилася і захворіла. Вона лежала в своємуліжечкупідковдрою, міряла температуру і пила ліки. Батькіпішли на роботу і залишили її саму. Дівчинцібулосумно і вонатихенько плакала. - Не плач, дівчинка. Хочеш, я з тобою пограю, - сказав хтосьпоруч. Дівчинкаозирнуласянавкруги і побачиласвогоБарбосика, що гладив її лапкою. -Ти ж іграшковий, ти не вмієшрозмовляти!!! - сказала дівчинказдивовано. - Вмію, але про це можна знати тількидітям. - Гаразд, я тобівірю. Будемограти. І вони грали, доки не прийшли батьки. Так було кожного дня. Завдякицьомудівчинкашвидко одужала, а відрадощів, що тепер в неї є песик стала меншехворіти. Дівчинкадорослішала і Барбосикзавждибув з нею, їм було добре разом і завжди весело.
