Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
| | |
|
КОРІНЦІ ТА ВЕРШКИ
>От колись ведмідь угледів, як у полі оре дід, і схотілося ведмедю поживитися як слід.
До старого він підходить, каже: «Нумо вдвох робить, а усе, що в полі вродить, будем нарівно ділить.
А коли немає згоди — бережись, бо відплачу: нароблю тобі я шкоди й поле все потолочу!»
Як тут станеш відмовляти? Дуже лютий той ведмідь; може й плуга поламати, може й воликів побить.
Та дідусь був хитрий зроду і на вигадки мастак. Він ведмедю каже: «Згода! Ми ділитись будем так:
Хай мені — саме коріння, а тобі — самі вершки!» Ну, а сам узяв насіння та й посіяв буряки.
От і проріст зеленіє. Дід і поле, й полива. А ведмідь ніяк не вміє, знай лежить, відпочива.
Проминуло красне літо, підійшов роботі край. Наступає час ділити вже достиглий урожай.
Дід повнісіньке підпілля буряків понакладав. А всю гичку та бадилля клишоногому віддав.
От лежить ведмідь сердитий та у лігві лапу ссе. — Почекай, на друге літо поквитаюся за все!
Вже й весна ведмедя будить, от він знову пристає: — Хай твої вершечки будуть, а коріння все моє!
Ну, а діду все єдино, він погоджується вмить: недаремно ж він — людина, а ведмідь — таки ведмідь!
Посіяв дід пшеницю, посміхаючись під вус. Знов ведмідь одно — ліниться, а працює сам дідусь.
Пролетіло красне літо, і жнивам приходить край. Узялися знов ділити дід з ведмедем урожай.
В діда збіжжя у коморах — і на хліб, і на млинці. А ведмідь, за договором, забирає корінці!
Як розсердивсь клишоногий, та й поплентався у ліс. Йде по лісі без дороги й буркотить собі під ніс:
— От іще лиха година! Я ж не знав заздалегідь, що людина — це людина, а ведмідь — таки ведмідь!
|
Разом із цим читають: |
|
Категория: Наталя Забіла |
|
Просмотров: 7872
| Теги: казки Наталі Забіли, Забіла, выршована казка
|
| |
| | |
|
|