Субота, 24.06.2017, 15:16
Приветствую Вас Гість RSS
Дитячий сайт Казкар
ГоловнаКаталог статейРегистрацияВхід
Українські народні казки
Русские народные сказки
Літературна казка
Казки народів світу
Мамина казка
Дитячі вірші
Сценарій казки
Субота, 24.06.2017, 15:16
Завітайте на наш новий сайт за адресою http://kazkar.info/
Меню сайту
Категорії розділу
Ганс Християн Андерсен [11]
Вільгельм Гауф [9]
брати Гримм [10]
Наталя Забіла [12]
Шарль Перро [6]
Александр Пушкин [3]
Леся Українка [3]
Валерій Шевчук [6]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма Входу
Головна » Літературна казка » Наталя Забіла

КОРІНЦІ ТА ВЕРШКИ


казка ЗабылиОт колись ведмідь угледів,
як у полі оре дід,
і схотілося ведмедю
поживитися як слід.

До старого він підходить,
каже: «Нумо вдвох робить,
а усе, що в полі вродить,
будем нарівно ділить.

А коли немає згоди —
бережись, бо відплачу:
нароблю тобі я шкоди
й поле все потолочу!»

Як тут станеш відмовляти?
Дуже лютий той ведмідь;
може й плуга поламати,
може й воликів побить.

Та дідусь був хитрий зроду
і на вигадки мастак.
Він ведмедю каже: «Згода!
Ми ділитись будем так:

Хай мені — саме коріння,
а тобі — самі вершки!»
Ну, а сам узяв насіння
та й посіяв буряки.

От і проріст зеленіє.
Дід і поле, й полива.
А ведмідь ніяк не вміє,
знай лежить, відпочива.

Проминуло красне літо,
підійшов роботі край.
Наступає час ділити
вже достиглий урожай.

Дід повнісіньке підпілля
буряків понакладав.
А всю гичку та бадилля
клишоногому віддав.

От лежить ведмідь сердитий
та у лігві лапу ссе.
— Почекай, на друге літо
поквитаюся за все!

Вже й весна ведмедя будить,
от він знову пристає:
— Хай твої вершечки будуть,
а коріння все моє!

Ну, а діду все єдино,
він погоджується вмить:
недаремно ж він — людина,
а ведмідь — таки ведмідь!

Посіяв дід пшеницю,
посміхаючись під вус.
Знов ведмідь одно — ліниться,
а працює сам дідусь.

Пролетіло красне літо,
і жнивам приходить край.
Узялися знов ділити
дід з ведмедем урожай.

В діда збіжжя у коморах —
і на хліб, і на млинці.
А ведмідь, за договором,
забирає корінці!

Як розсердивсь клишоногий,
та й поплентався у ліс.
Йде по лісі без дороги
й буркотить собі під ніс:

— От іще лиха година!
Я ж не знав заздалегідь,
що людина — це людина,
а ведмідь — таки ведмідь!

Разом із цим читають:
Категория: Наталя Забіла |
Просмотров: 5436 | Теги: казки Наталі Забіли, Забіла, выршована казка

Пошук

Реклама

Copyright Дитячий сайт Казкар©2010- 2017
Безкоштовний хостинг uCoz